Моя земля - моє Полісся Живи у ритмі Полісся!

замовити дзвінок

ДЕНЬ ЛІСІВНИКА: БУРШТИН, КРИМІНАЛ, ПОЛІТИКА - ВИКЛИКИ ДЛЯ КЛЮЧОВОЇ ГАЛУЗІ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ

15 вересня 2019 0

У третю неділю вересня в Україні відзначають своє професійне свято лісівники – люди в зеленій формі, покликані зберігати та примножувати лісові багатства. І берегти в Україні справді є що.

Наша країна має одні з найбільших запасів лісових ресурсів у Європі. Українське Полісся – це величезна територія, яка охоплює північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей. Фактично, вся Північна Україна – це ліси. А ще є унікальні Карпати. Ліс – це не тільки дерева, а вся сукупність ресурсів, включаючи рослинний і тваринний світ, землю, і все, що в ній. А в ній – найбільші в Європі і одні з найбільших у світі запасів напівдорогоцінного каміння – бурштину, початок масового видобутку якого поділив життя на «до» і «після» не тільки для лісівників, а для всього західнополіського регіону.

КОЛОСАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛІСУ ПЕРЕТВОРИВСЯ У КОЛОСАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

Ліс – це колосальний потенціал для економіки. Не кажучи вже про тваринництво, рослинництво і саму деревину, лише поклади бурштину – це до 500 мільйонів доларів доходу щороку. Які, на жаль, так і залишились в тіні кримінальних фінансових потоків. Полісся не закінчується в Україні, воно тягнеться на Північ – в Білорусь, та на Захід – у Польщу.

Якщо в Білорусі діє мораторій на видобуток бурштину і за незаконний промисел можна реально сісти за грати на 15 років, то Польща пішла протилежним шляхом. Наші європейські сусіди зуміли подолати спроби криміналітету очолити вигідний бізнес. У Польщі цивілізовано видобувають, переробляють і продають бурштин, наповнюючи державний і місцевий бюджети. А Гданськ став світовою столицею бурштину, там навіть розташована бурштинова біржа.

Україна обрала найгірший з можливих варіантів – кримінальний спосіб видобутку. Відтак, бурштин, замість «мани небесної» перетворився на «кару божу» для Полісся, і сьогодні неможливо говорити про лісівників, не згадуючи про бурштин.

Ще з 90-их років державні та комунальні бурштиновидобувні підприємства показували «мінусові» результати своєї діяльності, вони банкрутіли і занепадали. Натомість місцеві старателі по-тихеньку підзаробляли у лісі. А коли ціна на сонячне каміння підскочила і на Поліссі почалася справжня «бурштинова лихоманка» - відбулась екологічна катастрофа.

Тисячі гектарів знищеного лісу, порушені підземні води, порушені ореоли проживання цілих видів тварин, птахів. Розриті скотомогильники, які викликали загрозу поширення небезпечних інфекційних хвороб. Дубровицький район посідає перше місце за поширеністю туберкульозу в області. Лікарі кажуть – незаконний промисел максимально сприяє поширенню хвороби, адже старателі працюють у холодних і вологих умовах, максимально контактуючи між собою, а це – ідеальні умови для розвитку туберкульозу.

«Марсіанські» пейзажі після копачів залишилися у спадок лісгоспам. Це в кримінальній реальності бригади поділили між собою ділянки лісу і знають, хто за яку відповідає. В іншій площині, офіційній, бурштинові землі належать лісгоспам, відтак, лісгоспи й повинні зайнятися їх рекультивацією після незаконного видобутку бурштину. Тож неймовірний «навар» отримали окремі групи старателів на чолі з кримінальною верхівкою, а всі збитки – держава у вигляді державного лісового господарства. Тобто, ми, громадяни України, кожному з яких і належить цей ліс. І розгрібати наслідки варварських методів видобутку доведеться ще десятиліттями.

Не дивлячись на роботу в абсолютній «тіні», бурштиновий промисел призвів до справжньої економічної революції у Дубровицькому районі. Ті, хто ще вчора не мав за що купити хліба, за одну ніч могли заробити на елітний позашляховик чи квартиру у Києві. Масштабний потік «чорної» готівки у район відкрив «скриньку Пандори» - з'явився ринок наркотиків, зброї і проституції. Вічно тиха і спокійна, затишна Дубровиччина, де раніше звичайна крадіжка велосипеда ставила на вуха піврайону, перетворилася на місце, де вибухом бойової гранати чи нічним підпалом дорогого автомобіля вже нікого не здивуєш. А спецпризначенці у бойовій амуніції в центрі міста і гвинтокрили на стадіоні вже ні в кого не викликають подиву і зацікавленості.

Навчальний процес в найбільш бурштинових селах був практично зірваний – діти, починаючи з середніх класів, віддавали перевагу «клондайку», а не навчанню. Розвалилися будь-які попередні моральні авторитети, система цінностей, у районі почав формуватися власний унікальний «бурштиновий» світогляд, якась паралельна реальність, про яку центральні телеканали почали знімати цілі документальні фільми, як про поліський феномен.

Нелегальні фінансові потоки у роки піку бурштинового промислу нагнали ціни на нерухомість у місті. І не тільки. Ціни в магазинах і на ринку в Дубровиці стали в півтора-два рази вищими, ніж у сусідніх небурштинових районах. Масово почали відкриватися нові магазини й кафе, пішло в гору будівництво, в рази збільшилась кількість автомобілів, тож зросли надходження від акцизу.

Економіка району адаптувалася до величезної кількості готівки, яка прийшла через «бурштинові» потоки, стала залежною від цих потоків, зав'язаною на них. Втім, довго так тривати не могло. Закони ринкової економіки працюють навіть на "чорному" ринку. Пропозиція істотно переважала попит і ціна на "сонячне" каміння обвалилася, потягнувши за собою в круте піке всю економіку району. За новими правилами старателям потрібно було віддавати до 90% свого прибутку за так званий "білет" (право копати, надане владно-кримінальними покровителями нелегальноо бізнесу - ред.). "Жадібність фраєра згубила" - копачі не змогли прийняти нових умов роботи в лісі, продиктованих "білетодавцями", і система почала валитися.

Сьогодні ми бачимо недобудовані будинки, таблички «Продам» на хатах і дорогих машинах, які їхнім власникам вже навіть немає за що заправити. Впала купівельна спроможність, ті, хто займався незаконним промислом, масово покидають район в пошуках нових заробітків за кордоном. Нині невідомо яка фактична кількість населення Дубровцького району, але навіть візуально помітно – в магазинах немає покупців, окремі підприємці вже мають заборгованості по заробітній платі та нарікають на падіння об'ємів продаж.

ОПЕРАЦІЯ «ІМІТАЦІЯ»: ІЛЮЗІЯ БОРОТЬБИ З БУРШТИНОВОЮ МАФІЄЮ

Про легалізацію бурштину говорили давно. Але власне проблема у тому, що лише говорили. Ні для кого не секрет, що схеми замикаються на самому вершечку владної структури, де тісно переплелись політикум і криміналітет. За п'ять років каденції Петра Порошенка він і його команда так і не змогли (чи, вірніше, не захотіли) навести лад на Поліссі, а навпаки - «епоха гідності» в контексті бурштинового питання перетворилася на епоху хаосу і розгулу криміналу. Дійсно, бурштин у Дубровицькому районі видобував багато хто. Але поряд з простими заробітчанами - був справжній "бурштиновий бомонд", деякі представники якого примудрилися не тільки на камінні заробляти, а по дорозі ще й пиляти ліс і бюджетні кошти.

Навіть ефектна спецоперація з гелікоптерами по нейтралізації «бурштинової мафії» завершилася повним пшиком, адже мало того, що затримали далеко не кураторів схеми, так й тих відпустили, допустивши купу процесуальних помилок, навіть не довівши справу до суду. Тож вся ця «операція» швидше нагадує імітацію. Втім, продовження може бути неочікуваним.

Нещодавно новий президент України Володимир Зеленський зробив переполох на Житомирщині. Після екскурсії над тамтешніми «марсіанськими» полями глава держави розгнівався і звільнив з посади начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. Разом з тим наказав звільнити ряд начальників районних відділень поліції в бурштинових районах, в тому числі – і Дубровицького.

Запал Володимира Зеленського і його активне бажання навести лад на Поліссі, звісно, вселяє оптимізм. Але ось в ефективність від чергових звільнень чомусь вже не віриться. За «бурштиновий» період в Дубровиці змінився не один начальник поліції, але на ситуацію це жодним чином не вплинуло. Те ж саме стосується й лісівників. Після скандального звільнення житомирського колеги захиталося крісло і під начальниками Рівненського та Волинського обласних управлінь – Віталія Суховича та Олександра Кватирка.

Варто нагадати, що начальники обласних управлінь лісового та мисливського господарства підпорядковуються Державному агентству лісових ресурсів, яке нині очолює волинянин Володимир Бондар, призначений на посаду ще за каденції Петра Порошенка. Відтак, подальша доля начальників обласних управлінь більшою мірою залежить від долі самого Володимира Бондара – зможе він переконати нову владу у порядності й ефективності роботи лісівників під своїм головуванням, чи ні.

Справедливості ради варто зазначити, що не можна всіх собак у «бурштиновому» питанні вішати на одних лише лісівників. Так звана «бурштинова мафія» - це величезна, потужна машина, яка розтопче і не помітить будь-кого, хто намагатиметься ставити палиці в колеса. Тож навіть найчесніший і найпринциповіший лісівник, якого призначають на посаду, рано чи пізно стикнеться з вибором: вписатися в схему або добровільно піти геть. В іншому випадку може прилетіли у вікно граната. І такий випадок на Рівненщині вже був.

Сподіватися можна хіба що на політичну волю, сміливість і рішучість нової політичної команди в Україні на найвищих її щаблях. Лише якщо президент Володимир Зеленський, у руках якого сьогодні монокоаліція у парламенті, свій Уряд, всі силові відомства і небачена раніше феноменальна підтримка громадян, дійсно вирішив оголосити війну «бурштиновій» мафії і назавжди поламати всі кримінальні схеми – тільки тоді можуть відбутися якісь зміни, а нові призначення можуть призвести до справжніх зрушень.

МОГЛИ СТАТИ «ПОЛІСЬКОЮ ШВЕЙЦАРІЄЮ», А СТАЛИ «РІВНЕНСЬКОЮ ПАЛЕСТИНОЮ»

Хотілось би матеріал завершити позитивною ноткою, але в сучасних реаліях Полісся щось позитивного мало. З позитивного – тільки картинка в уяві про те, якою б могла бути Дубровиччина. Вона могла стати справжньою «Поліською Швейцарією», новим економічним дивом, одним з найбагатших регіонів України. А стала «Рівненською Палестиною» - так називають своє Полісся у обласному центрі нашої області, порівнюючи з проблемним регіоном Близького Сходу.

Дубровицький район – унікальна природна перлина, яка має особливу історію, культуру, традиції, кухню. Все це на фоні змішаних багатих і мальовничих лісів, унікальних озер. Наш район ідеально підходить для розвитку зеленого туризму.

Уявіть, якби з самого початку державним лісгоспам дозволили офіційно надавати бурштинові землі в оренду приватним структурам, які сплатили за ліцензію. Легальні підприємці-видобувачі платили б за оренду паїв, а також – місцеві податки і збори. В лісах не було б криміналітету та Нацгвардії. Робітники працювали б офіційно, маючи високу «білу» заробітну плату та повний соцпакет – зі страхуванням від нещасного випадку на виробництві. Техніка безпеки у лісі була б на вищому рівні… вірніше, вона була в принципі, адже наразі навіть точно невідомо скількох нелегальних копачів похоронило під обвалами у саморобних копанках. Бюджет України отримав би десятки мільйонів доларів, а це – наша армія, безпека, правопорядок, медицина, освіта. Колосальні надходження отримали б місцеві бюджети, а це наші дороги, лікарні, школи, дитячі садочки, благоустрій. Економіка району мала б постійне і стабільне джерело надходжень, а це – робочі місця, податки, висока купівельна спроможність, а отже – можливість для розвитку іншого бізнесу – торгівлі, розважальних закладів, сфери обслуговування тощо.

Видобутий в районі бурштин можна було б тут же переробляти. Завод з переробки – це ще кілька сотень робочих місць. І цю промисловість можна було б поєднувати з розвитком зеленого туризму – розвитком туристичної інфраструктури, бази відпочинку на озерах і в лісах. Унікальні маршрути Горинню, особлива поліська кухня, наші місцеві традиції і культура та сувеніри з бурштину власного виробництва – це все можна продавати внутрішнім і зовнішнім туристам. Це неймовірний потенціал, тисячі робочих місць, приток інвестицій і стабільне джерело надходжень. Лише дві галузі економіки, які могли б стати «візитівкою» Дубровицького району і відкрити шлях до необмеженого розвитку. Але поки, на жаль, все зовсім інакше.

Сьогодні в Україні існують групи впливу, які лобіюють ідею ліквідації державних лісгоспів і передачі лісів в приватні руки. Чи буде в такому разі більший порядок в лісі – однозначно так. Чи виграє від цього Україна, місцева громада і кожен з нас, пересічних жителів – однозначно ні. Адже це ціла галузь економіки, яку ще за 28 років незалежності не встигли прибрати до рук олігархічні клани. А для таких районів, як Дубровицький – це життєво-важлива галузь економіки, у якій нині працюють сотні людей. А разом з членами сімей – це ціла соціальна група.

По-різному можна ставитися до ефективності роботи лісгоспів і піддавати їх всілякій критиці. Втім, як і в кожній галузі, у лісі теж працює чимало чесних, сумлінних і відповідальних людей, для яких збереження і розвиток лісу – насправді справа всього життя, а не просто робота. В системі, враженій корупцією, продовжують працювати ті, хто ліквідовує наслідки екологічної катастрофи, викликаної масовим незаконним видобутком бурштину, хто справді бореться із незаконними вирубками як з боку сторонніх осіб так і з боку «оборотнів у погонах», хто своїми руками посадив гектари молодого лісу, хто рятував цей ліс від страшних пожеж.

Тож у день працівника лісового господарства вітаємо справжніх професіоналів та бажаємо, аби бурхливі зміни, які відбуваються в Україні, лише позитивно відбилися на лісовій галузі та поклали початок відродженню і сталому розвитку нашого лісу та всього Поліського регіону.

Роман КОЛЮХОВ (спеціально для «Моя Земля – Моє Полісся»)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ТА, ЩО НЕ ТОНЕ: ЧИ ВТРИМАЄТЬСЯ НА ПОСАДІ ГОЛОВНА ОСВІТЯНКА ДУБРОВИЧЧИНИ





переглядів: 837

оцінити:

  • ПОДІЛИТИСЬ:

Стрічка новин

коментування дозволено лише для зареєстрованих користувачів
Коментарі (0)
немає коментарів

залишилися питання
ми зателефонуємо вам

...
...

Треба щось швидко продати?
Додавайте безкоштовно своє оголошення на «Полісся барахолка» та знаходьте покупців своїх товарів!