Моя земля - моє Полісся Живи у ритмі Полісся!

замовити дзвінок
Реклама

КРИК ДУШІ…

11 липня 2017 0

До нас в редакцію надійшов лист від пані Алли, яка є дружиною військового офіцера, який опинився у надзвичайно скрутній життєвій ситуації. Олександр Горбачов свого часу працював заступником військового комісара у Дубровицькому районному військовому комісаріаті. Проте, через скорочення штату був переведений у Рівненський штаб ОК «Захід» звідки й був призваний боронити наш спокій на Луганщині. Його дружина та рідні звертаються до всіх правоохоронних органів, представників місцевої влади та просто небайдужих людей не лишатись осторонь і допомогти вирвати офіцера з лап «неправосуддя», адже саме завдяки таким офіцерам як він, ми з вами спимо спокійно. Сенс справи та сам лист читайте далі:

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДО РЕДАКЦІЇ САЙТУ НАДІЙШОВ ЛИСТ ВІД АНОНІМА (+18)


Лист-звернення! Всім, всім, всім!

Шановні земляки, українці, всі небайдужі до долі країни, всі матері, сини яких перебувають в зоні АТО, чи героїчно загинули захищаючи свою Батьківщину, особливо небайдужі українські журналісти!
Звертаються до Вас: мати, дружина, друзі та знайомі бойового офіцера Збройних Сил України – Горбачова Олександра, який на даний час перебуває в лапах луганських так званих «правових структур», а насправді є просто викраденим з місця проживання та проходження служби, для розправи, в угоду одного грошового мішка, колишнього «сєпара-комуніста» Куницького Володимира, який пізніше раптово став патріотом, на даний час є однією з найвпливовіших людей Луганщини.
Але все по-черзі.
Червень 2014 року, розпал військових дій на Донбасі та Луганщині. Тисячами гинуть наші воїни, які вирушили захищати кордони України, для яких слово Честь, Відвага, Почуття Обов'язку та Мужності – це не просто слова, а спосіб життя.
29 червня 2014 року на одному з бойових пунктів пропуску нашими бійцями був затриманий автомобіль, у водія якого було вилучено зброю та карту місцевості з позначками бойових одиниць. Його було розцінено як сепаратиста навідника та повідомлено про нього до вищого командування армії.
Не знаємо, як поводив себе затриманий, але явно зухвальства та пихи йому не бракувало, оскільки він виявився сином того самого Куницького Володимира, про якого згадувалося раніше. Пізніше Куницький Олег пропав безвісти.
І зараз цей батько, проплачуючи своїми грошима всі які тільки можна структури держави та всіх високопосадовців Луганщини і не тільки, має намір помститися хлопцям, які були на своєму бойовому посту, несли в той день службу і були причетні до затримання Куницького. Раптово взимку 2016 року затриманий Куницький вже виявляється був не сепаратистом навідником, а волонтером патріотом, який допомагав нашій армії, пропав, і винним в цьому виявився зокрема і Олександр Горбачов.
29 червня 2017 року Горбачова затримали невідомі в масках зі зброєю, які нічого не пояснивши його рідним, кудись забрали і повезли. Уявіть собі, з Києва чартерним рейсом його було доправлено в місто Старобільськ на Луганщині, для вручення підозри у скоєні злочину та затримання. Цікаво, звідки такі немаленькі кошти для таких доправлень затриманих у правоохоронців Луганщини. Якщо не здогадуєтеся, даємо підказку, це ще не все за що проплатив Куницький старший. А в нас найжорстокіших злочинців таким чином ніхто не шукав і не доставляв.
А що ж себе представляє Олександр Горбачов. Підполковник Збройних Сил України, одним з найперших був на захисті порушених рубежів нашої країни, служив віддано, відповідно до свого військового обов'язку та присяги. Людина, якими нам потрібно пишатися, він казав, "Xто як не я піде на захист країни, це мій обов'язок". Олександр, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений-нагороджений медалями та орденом Богдана Хмельницького. А зараз нам хочуть його представити як злочинця, який викрадав людей та вбивав мирних жителів Луганська?
Шановні, а скажіть будь-ласка, що зараз відбувається в Україні? Яким словом назвати те, коли гинуть люди, стріляють гармати та танки, військові захищають свою землю? Чи не словом «війна» можна це назвати? А якщо це війна, то мабуть є і ворог, якого треба виявити? А навіщо тоді в 2014 році потрібні були всі ці блокпости? І навіщо на них потрібно було виявляти людей зі зброєю та навідників? Можливо непотрібно було б цього робити, нехай би собі проходили далі в тил, до Києва, Львова, нехай би здавали позиції наших військових для ворожої артилерії? Можливо, завдяки тому, що тоді 29 червня 2014 року Куницького Олега затримали, не загинула не одна сотня наших хлопців? А зараз з цих хлопців, які стояли на бойовому посту роблять бандитів, порушуючи кримінальні справи за зниклих безвісти сепаратистів.
Дорогі співвітчизники, виявляється, що наші хлопці там не мали права ні стріляти, ні затримувати ворожих агентів. І всі хто там загинули, загинули просто так? Вони виявляється бандити? До чого приведе це судилище у луганську, по іншому його просто не назвеш. Можливо луганські судді хочуть всю Українську армію зробити загарбниками та винищувачами мирного населення, які принесли війну на луганську землю, а не куницькі та інші бувші компартійці і регіонали захоплювали Луганську ОДА та кликали «руський мир» та «руські танки» на нашу землю і проплачували їх. А зараз такі куницькі проплачують луганських слідчих, суддів та прокурорів і не тільки луганських. Зокрема в нас є інформація, що кошти куницьких осіли вже в кишенях високих чинів військової прокуратури та й армії. Вони впевнені в своїх силах. Ці ж гроші проплатили і смерть підполковника розвідки, якого підірвали в Києві, проплатили чимало інших арештів, подібних до арешту Горбачова. Чи це не та гібридна війна, про яку нам завжди говорить пан Президент та депутати, чи не всіх хлопців, які були в АТО завтра зроблять військовими злочинцями. Ветерани АТО, матері, жінки, сестри та доньки воїнів – завтра від подібних куницьких можуть прийти забрати Ваших рідних та близьких.
Звертаємо увагу на ще одну деталь, а чи про багато порушених кримінальних справ Ви знаєте, за смерті наших загинувших хлопців, от ми, не чули про жодну таку. А в судовому засіданні де обирали запобіжний захід Олександру Горбачову, Куницький нагло та відкрито заявив, що з його боку це помста, а що буде далі, ще побачите. Ці його слова потрібно розцінювати як погрозу і впевненість, що ручні судді зроблять все на його замовлення, а коштів у нього вистачить.
Звертаємося і до Служби Безпеки України, зважте на викладене, це досить не гарний сигнал для всіх нас, людей, які називають себе Українцями.
Тому просимо підтримати затриманого бойового офіцера, Горбачова Олександра, який утримується в застінках Старобельського ІТЗ. В 2014 році він вирушив на наш захист, а сьогодні він потребує захисту та допомоги від нас. Не будьмо байдужими!
Контактний телефон: (068) 060 4943.

А ось лист від побратима Олександра полковника Збройних сил України Миколи Васильовича Миклащука адресований Президентові України:

Звернення! Шановний Президент України!

Я, полковник Збройних сил України Миклащук Микола Васильович звертаюсь до Вас, як до Верховного Головнокомандувача ЗС України, так як безчинство, яке твориться зі сторони силових структур на патріотів своєї Держави немає меж.
29 червня 2017 року в м.Рівне невідомими особами, які видають себе за правові органи, затримали двох моїх друзів-побратимів, яких звинувачують у протиправних діях відносно сина Сватівського місцевого олігарха Куницького Володимира, який підкуповуючи місцеві правоохоронні органи безпідставно звинувачує у зникненні свого сина Олега.
Ви багато чули історій і оповідань про мужність і героїзм наших бійців, але і я хочу розповісти невеличку історію бойового шляху 13 окремого батальйону Територіальної оборони,де я в той час перебував у посаді начальника штабу-першого заступника командира даного батальйону. За розпорядженням Вищого штабу 13 об ТрО 09.05.2014 року з смт.Десна розпочав марш в район бойового призначення м.Сватове Луганської області, та до 11.05.2014 року у повному складі зосередився на розвалинах молокозаводу даного міста, з завданням не допустити розповсюдженню сепаратизму, охороною райдержадміністрацій та важливих об'єктів. На той час м.Сватове вже фактично було захоплене сепаратистко налаштованими людьми, тільки невеличка група патріотів не давала йому повністю розповсюджуватись. Правоохоронних органів в місті не було видно, доблесна міліція охороняла тільки себе, військовий комісар району боявся по формі передувати в місці. Люди боялись після 20.00 вийти в місто, бо могли бути побиті за віру в Україну. І ось 11.05.2014р. на водонапірній башті замайорів Державний прапор України, який встановили бійці 13 об ТрО. Люди приїздили і не вірили що до них прийшов Український солдат (по слухам які були розповсюдженні – зайшли ополченці ЛНР). Навіть бабусі приходили і впевнювались що ми дійсно – Українське військо яке прийшло їх захищати. Місцеві люди, волонтери надавали нам допомогу продуктами, майном і т.д. Окреме ЇМ подяка за це від всіх військовослужбовців батальйону. За два тижні що ми там виконували поставлене завдання – люди перестали боятися виходити у вечірній час в місто, відпочивати в кафе, справляти свої свята та ін., так як вже цілодобово майорів Державний прапор України. В подальшому було визначено нове завдання – забезпечення проведення виборів Президента України на контрольованій території (районах), і з цим завданням батальйон справився, тай як його девіз на шевроні був простий "Де ми – там спокій". В подальшому було визначено завдання – несення служби на блок-постах. А тут вже саме цікаве. Неодноразово від старших блок-постів надходила інформація , про затриманого підозрюваного, який гарно співав Гімн України (знав всі слова), який він щирий українець, як він кохає неньку-Україну, пригощає солдат сигаретами та мінеральною водою (розповідаючи що він місцевий волонтер),але під час обшуку автомобіля НИВА виявлено карту з нашими позиціями, флешку з секретною інформацією, бензин та гроші. І дана людина знаходилась зв'язаною, під вартою військовослужбовця. І це не поодинокі випадки, на той час це було систематично (батюшки, жінки-кухарі (що приїздили на контрольовану територію,скуповували продукти, а потім на опорному пункті Князь Ігорь готовили сепарам їсти), місцеві (які за гроші коректували вогонь артилерії по нашим позиціям Сталінгратки (с.Макарове), міліціонерів зі Старобільська (які накупивши різної техніки цифрової намагались виїхати у відпустку в м. Ростов на Дону) і т.д.). Ці всі затримані передавались представникам СБУ або контррозвідці, і ніяких розписок, актів про передачу затриманих а військовослужбовці продовжували виконувати свої обов'язки.
Стосовно підполковника Горбачова Олександра – це офіцер честі, я ніколи не повірю і своїм дітям недам повірити у ті звинувачення які проти нього висунуті. Це офіцер, який днями зі своїм напарником їздили по передовій, збирали розвід-інформацію, яку залишали в тайниках наші розвідники. Неодноразово вони заїздили в базовий лагер батальйону в с.Тепле, щоб помитися,поїсти і трохи відпочити. Вони були «чорні» від втоми. І тепер йому інкримінують: вимагання, заволодіння чужим майном,насильницькими діями, приховання злочинів і т.д.. Це – нісенітниці. Проводячи «зачистки місцевості», вони виявляли зброю, боєприпаси та вилучали, але забирати майно з цілю наживи, а тим більше вбити – бред! В це ніколи не повірить не один офіцер, військовослужбовець хто його знає, або з ним знайомий!!!
Тепер стосовно розжалуваного до солдата та затриманого за тією ж підозрою Стрільця Сергія Миколайовича. Я його знаю якщо не з курсантських років (різниця у випусках) то з «капітанських» точно. Це порядний офіцер, в якого служба була на першому місці, для того щоб навести лад у довіреному йому підрозділі, він "ночував" в роті. З «нуля» створював роту ВСП в м.Рівне, керував нею, вимагав і забезпечував зі своїми підлеглими військовий правопорядок в гарнізоні. Зголосився добровольцем їхати в АТО. Вийшов поранений з «Іловайського котла» та вивів з собою бійців, не дивлячись на поранення продовжував виконувати свої обов'язки поки не був замінений, присвоєно дострокове звання – і знову… кат, вбивці... Розжалували до солдата, звільнили, викрали з шпиталю і заарештували. Протримали під слідством чотири місяці в Старобільському СІЗО, не довівши нічого під заставу випустили… І знову перебуваючи в шпиталі, ті ж невідомі особи правових органів знову заарештовують і викрадають. І знову в людини все з початку.
Ми військові, не міністри типу Азірова, в нас немає мільйонних достатків, щоб вносити за себе застави, але ми маємо честь і відданість. Ці офіцери присягнули на вірність своєї Держави – України, і вони її не порушували.
Я розумію горе і втрату батька, Куницького Володимира, але в чому він звинувачує цих офіцерів, в тому що вони затримали його сина за підозрою в сепаратизмі, виявивши в нього карту розташування наших блок-постів, зброю і т.д. Я впевнений,що його син був переданий саме представникам СБУ чи контррозвідки, для з'ясування обставин, а те що його тримали зв'язаним, чи в кайданках, вибачте – це війна де полоненим та підозрюваним в сепаратизмі каву не пропонують….
Якщо їх звинувачують у скоєному, чому не затримала Рівненська прокуратура по клопотанню Луганської, чому дізнавання не проводять в слідчому ізоляторі м.Рівне (він в нас нічим не гірший чим в Старобільську). Але ми хоча будемо знати, що розслідування проводять наші слідчі, а не куплені Куницьким.
Шановний Президент! Ваш син також «був» в АТО в батальйоні ТрО, також, ймовірно, стояв на блок-постах і проводив догляд машин і місцевих мешканців, може і його скоро «матіосци» викрадуть і будуть допитувати про вчинені правомірні дії!!!. Нам-офіцерам, які в той час були і виконували обов'язки тепер всім треба дома тримати чергову сумку (навіть не знаю як її назвати, бо тривожною вона була в березні місяці 2014 року) з чистою білизною, туалетним приладдям, харчами і т.д., і жити і служити в страху, за те що виконавши свій обов'язок,зупинили сепаратизм на Сході, тепер ще й там будемо знаходитись під слідством? Ну прям таки після військові роки 1945-1947 рр., коли героїв війни відправляли рубати ліс, за те що під час війни він вижив.
І на останнє.
Якщо Ви так високо оцінили «офіцера» Надію Савченко, яка здійснила СЗЧ (і неодноразово) з військової частини, щоб начебто повоювати за незалежність. То поки не буде доведена 100% вина цих офіцерів, залиште їх на свободі, а не запирайте за грати. Повірте ми ще ВАМ станемо у пригоді, коли треба буде наступати!




переглядів: 3K

оцінити:

  • ПОДІЛИТИСЬ:

Стрічка новин

коментування дозволено лише для зареєстрованих користувачів
Коментарі (0)
немає коментарів

залишилися питання
ми зателефонуємо вам

...
...

Треба щось швидко продати?
Додавайте безкоштовно своє оголошення на «Полісся барахолка» та знаходьте покупців своїх товарів!