Моя земля - моє Полісся Живи у ритмі Полісся!

замовити дзвінок

ОТАКОЇ! ПРО ПЕРЕШКОДЖАННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.

04 лютого 2019 0

Журналісти іноді нагадують шукачів, землекопів, психологів та спеціалістів зі зв'язків із громадськістю одночасно: на що тільки не доводиться йти, щоб потрапити в певні заклади, дістати коментар, отримати доступ до документів.


ТАКОЖ ДО ВАШОЇ УВАГИ: ЛЮДЕЙ ДІСТАЛИ ГРАБІЖ І БЕЗЗАКОННЯ.

Можна безкінечно перераховувати ситуації, з якими стикалися «акули пера», де отримували подібні відповіді – «Стороннім сюди не можна», «Жодних коментарів», «Та я вас засуджу», «Куди ти лізеш, ти хоч знаєш, що це за люди»… Та як і кожен громадянин, журналіст теж має певні професійні права, якими і користується.

У суспільстві дуже недолюблюють журналістів, котрі знають правду і її висвітлюють. Адже, кожен хоче аби про нього писали «що він білий та пушистий». Але таку пошану треба заслужити і доводити справи до кінця, а не лише для «галочки» чи для свого особистого збагачення. Це насамперед стосується тих, котрі рахують себе "владою", "верхівкою" в порівнянні з простим народом.

Тому хочеться навести свіжий приклад, коли журналісти «не догодили», висвітлюючи відповідну інформацію. Мова йде про ситуацію на Зарічненщині. Ось що пише газета «Полісся» (Зарічне): «ДИРЕКТОР ДЕРЖЛІСГОСПУ ОБІЗВАВ РЕДАКТОРА ГАЗЕТИ СУКОЮ І СКАЗАВ, ЩО НЕ ПРОСТИТЬ. Доки в Фейсбуці тривало активне обговорення питань лісу, директор Зарічненського держлісгоспу Сергій Киркевич зі свого номера мобільного ( 0673641910) зателефонував в суботу, 02 лютого 2019р. о 15:01год на мобільний номер редактора газети " Полісся" Тамари Алексіюк ( 0662734879) - обізвав її сукою, що вона наробила в інтернеті, і сказав, що не простить. Так чого далі чекати редактору від такого грізного " месника"? Може цеглина їй на голову впаде, чи на дорозі спіткнеться і покалічиться, чи пожежа станеться вдома або на роботі по причині несправності електропроводки, пічного опалення, чи щось інше? Їй сидіти і труситися з переляку, думаючи, в якій же формі директор держлісгоспу не простить?»

Ось так зреагували на замітку в інтернеті про розкрадання лісу. І хто в цьому випадку правий, а хто – ні? На чиєму боці правда? Думки читачів в даній ситуації переважно на стороні Тамари Алексіюк (журналістки). Адже вона, як бачимо із коментарів людей, висвітлила цілком правдиву інформацію.

Подібного роду ситуація була В Сарненському районі щодо протидії журналістській діяльності минулого 2018 року: «...28 вересня 2018 року кореспондент повідомила, що поблизу села Кам'яне-Случанське Сарненського району під час проїзду до місця незаконного видобутку бурштину, дорогу журналістам заблокував автомобіль. З нього вийшли п'ятеро осіб у балаклавах. Чоловіки у грубій формі вимагали покинути територію лісового масиву та намагалися відібрати камеру.» - йшлося у ЗМІ.

Це не один і не два випадки, коли журналісту хочуть «прикрити рота», таких випадків можна навести дуже багато, але рано чи пізно все стає на свої місця.

Правда ріже в очі не лише в Зарічнянському, Сарненському районах, але й в м. Дубровиця. Нещодавно, після випуску однієї зі статтей, до редакції «Моя Земля-Моє Полісся» завітали «гості» і казали, що розповсюджуємо неправдиву інформацію. Та згодом «гість» вибачився за свою поведінку.

Звісно, коли журналісти докопуються до правди, то їх відразу ж помічають і реагують. Нам вдалося поспілкуватися з журналістами, які мали погрози та які ще не стикалися з цим:

Христина Кришиха, кореспондент у проекті журналістських розслідувань «Стоп корупції» (5 канал), м. Київ: «У мене багато історій. Переслідують, погрожують, пишуть повідомлення з попередженнями. За однією справою відкрито кримінальне провадження, комітет з питань телебачення і радіомовлення у Верховній Раді тримає деякі справи на особистому контролі.»

Оксана Кравець, головний редактор у «ЧаРівне.Інфо», м. Рівне: «Прямих погроз не було. За виключенням ситуації у міському пологовому, коли під час редакційного завдання мені ледь не зламали руку. А в цілому скоріше були певні наслідки, реакція на матеріал. Як на мене, то це свідчить про те, що я, як журналіст, зробила все правильно.»



Роман Колюхов, журналіст інтернет-видання "Волинь24", м. Луцьк: урналістській діяльності не перешкоджали. Якщо мова йде про застосування фізичного насильства чи погроз, то поки що не було."

Ось такі нелегкі будні журналіста. Хто пов'язав своє життя з цією професією, той має усвідомлювати наскільки все складно та нелегко, відповідально і часом небезпечно, адже ці люди постійно тримають руку на пульсі всіх подій. Отож, колеги, терпіння вам, успіхів та цікавих матеріалів.





переглядів: 880

оцінити:

  • ПОДІЛИТИСЬ:

Стрічка новин

коментування дозволено лише для зареєстрованих користувачів
Коментарі (0)
немає коментарів

залишилися питання
ми зателефонуємо вам

...
...

Треба щось швидко продати?
Додавайте безкоштовно своє оголошення на «Полісся барахолка» та знаходьте покупців своїх товарів!