Моя земля - моє Полісся Живи у ритмі Полісся!

замовити дзвінок

Роман Безсмертний: "Втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти"

28 липня 2018 0
18 липня в конференц-залі готелю "Прем'єр Палац" відбулася публічна дискусія на тему "Якої ми хочемо України?". Її організатором і модератором виступив майбутній кандидат у президенти України Роман Безсмертний.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЮРІЙ ДЕРЕВ"ЯНКО - "СВОЄЮ БОРОТЬБОЮ МИ ВІДКРИЛИ ВІКНО МОЖЛИВОСТЕЙ"

52-річний політик (Роман Петрович Безсмертний Народився 15 листопада 1965 роки) державний діяч, дипломат, один з авторів Конституції України не тільки оголосив, що балотуватиметься на пост президента України, а й заявив, що нам всім потрібна жива загальнонаціональна дискусія про те, "Якої ми хочемо України?". «Нам потрібна інша політика. Нам потрібно перезаснувати державу», - впевнений Безсмертний.

Цю розмова з громадськістю Безсмертний почав 29 травня в Києві. Потім була дискусія з громадськими діячами і пресою Львова. Чому місцем чергової дискусійної платформи став Харків, політик пояснює так: «Харків - один з найпотужніших інтелектуальних центрів країни. А сьогодні необхідно звернутися до знань, а не просто до інформації, щоб вміти аналізувати і протистояти маніпуляціям серед потужного інформаційного потоку».

Харківська дискусія пройшла в два етапи. Спочатку відбулася загальна розмова з представниками громадськості, активістами та пресою. Потім - брифінг для журналістів, який став більш поглибленим продовженням розпочатої розмови. Представники міських і районних ЗМІ намагалися уточнити деякі моменти загальних положень майбутнього кандидата.Сьогодні, на його тверде переконання, перед країною стоїть кілька важливих викликів. Виклик номер один - війна. За словами Безсмертного, в Україні воює суспільство, а не держава. Україна фізично і інформаційно знаходиться в стані війни, але юридично - не воює. Щоб зупинити гібридну війну, необхідно зупинити гібридну політику всередині країни.Також, вважає політик, сьогодні в Україні людина випала з пріоритетів державних інтересів. Держави багато там, де його не повинно бути, і вона відсутня при вирішенні питань своєї прямої відповідальності, таких як безпека. Більшу частину дискусії Роман Безсмертний приділив інституційній кризі в Україні. На його переконання, «Конституція України перебуває в напівмертвому стані. Основний Закон держави не виконує ролі орієнтиру і рамок, що утримують воєдино державу і громадянина».

«Нам потрібен не тільки новий текст Конституції, - пояснив він свою позицію. - Конституція не повинна бути «курсовою роботою» окремого політика».Першочерговим завданням у цьому зв'язку політик бачить підготовку Конституційного акту, який стане ключем для створення оновленої моделі держави. «Я готовий взяти на себе таку відповідальність, - заявляє він. - Ми створили робочу групу, яка буде працювати над Конституційним актом. До кінця року проект Конституційного акту буде винесено на громадське обговорення. А потім, на протязі перехідного періоду (до 3-х років) новий глава держави повинен очолити весь конституційний процес - підготовку для проведення конституційної дискусії, сформулювати, так би мовити, запит всього суспільства на новий суспільний договір - нову Конституцію». Ще один важливий момент: Роман Безсмертний як майбутній кандидат в президенти України не бачить, з ким зі своїх потенційних конкурентів на майбутніх виборах він міг би об'єднатися.

У третій частині дискусійної платформи кореспонденту "Часу" вдалося поставити кілька запитань Роману Безсмертному.

- Роман Петрович, ви не перший десяток років у великій політиці. Скрізь були, все знаєте. І ось - зважилися йти в президенти. Поодинці, без політичної сили. Що спонукало вас до такого відповідального кроку?

- По-перше, на сьогоднішній день у мене накопичився величезний досвід. Він мені дістався дорогою ціною, були і перемоги, і поразки. По-друге, такого досвіду в сьогоднішньому політичному істеблішменті я не бачу ні в кого. Можу абсолютно відверто сказати: дуель в питаннях і оцінки ситуації, і її лікування я виграю у будь-якого в Україні, включаючи і нинішнього президента.

- Звідки така впевненість?

- Така впевненість сформована на основі знань і досвіду, який у мене є. Я працював з декількома президентами, працював в уряді, в парламенті, в Адміністрації президента. Тут ключове слово працював. Я не проводив там час, не протирав штани. Всі, хто працював зі мною, можете запитати, скажуть: Безсмертний не відсиджувалися в Верховній Раді, а працював. У парламенті я був одним з ініціаторів найбільшого числа законопроектів, за активністю виступів - так само. Візьміть роботу в Адміністрації, в уряді - так само. Я не боюся працювати. Для мене не існує проблем і питань, яких я боюся.

- В ході дискусії ви дали зрозуміти, що ваші погляди зазнали змін в тому числі і після поїздок за кордон.

- Елемент зовнішнього впливу, розуміння іншої кон'юнктури, природно, був присутній. Коли президентом Литви стала Даля Грібаускайте, вперше помітив, як роль однієї людини почала ламати консервативну неадекватну політичну систему.

- Хочете сказати, що в сучасному світі в політиці важлива роль навіть однієї людини? Трампа?

- Так. І не тільки Трампа. Наприклад, з такими людьми, як Орбан, я знайомий з середини 90-х років минулого століття. Я знаю іншого Віктора Орбана. Нинішній прем'єр-міністр Угорщини ще тоді говорив мені: «Розумієш, період чесної політики для України не настав». Це було давно, коли мені було близько 30-ти. Орбан теж був зовсім молодий і міг собі дозволити говорити такі речі. Точно так же, як і я запитав у нього: «Навіщо вам в Євросоюзі подвійне громадянство?».

- І ось 2018 рік, менше ніж через рік вибори. І ви зважилися в них брати участь. Чому зараз, а не раніше?

- Не раніше, тому що раніше у мене не було впевненості в тому, що може прийти нове покоління, яке змінить когорту нинішніх політиків. Так вийшло, що в свій час мені довелося працювати з засновниками сучасної України, хоча я був на 40 років їх молодші. Але вже тоді чув від них на свою адресу: «Ти молодий, але ти підходиш». І ось тепер, замислюючись, де моє місце в новій системі політичних координат, остаточно зрозумів, що нинішнє покоління не в змозі скласти іспит на управління державою. Влада не повинна допускати людських жертв. Те, що сталося в 2014-му на Майдані і далі - це жахливі помилки української влади, конкретних людей. А відбуваються ці помилки тому, що в основі інші цінності: все крутиться навколо майна, грошей, влади заради влади. Засновники нинішньої України неодноразово говорили нам, молодим: «Хлопці, треба вміти шукати компроміс. Якщо тут почнеться війна, вона буде тривати дуже довго». Я це чув від Юхновського, Лук'яненка, Гориня та інших. І, з усвідомленням всього цього, сьогодні мною прийнято остаточне рішення - балотуватися на пост глави держави.

- Давайте від війни, вона все одно закінчиться, перейдемо до миру. Наприклад, Харків - один з найпотужніших індустріальних центрів. Але далеко не все виходить.

- Якщо одним словом, треба, щоб Київ не показував пальцем, що і як робити. У вас величезний потенціал, інтелект, можливості ВПК. Завдання держави - дати можливість все це розвивати. По-друге, я, приміром, не проти того, щоб Конституційний або Верховний Суд перебував у Харкові. Будучи віце-прем'єром, під час поїздок в Харкові мені показували такі розробки, які ще не використовує в своїх програмах Ілон Маск. А у нас між державою і приватним підприємництвом немає реального зв'язку. Чому їй не дають хід?

- А чому їй не дають хід?

- На мій погляд, відповідь проста. Ті, хто можуть прийняти таке рішення, не знаходять «свій інтерес» в цьому питанні. А депутати в масі своїй не сприймають проблему. Їх рівень готовності до управління державою не дозволяє їм здаватися такими питаннями. Тому я і кажу, що назріла проблема зміни державних інституцій.

- Ви приїхали до Харкова після Львова. Ми - харків'яни, львів'яни, одесити, кияни, полтавчани - різні?

- Я на таку нашу різноманітність дивлюся як на багатство, як на нашу силу. Чомусь у нас весь час підкреслюють окремі, дрібні завдання львів'ян, харків'ян, донеччан. Мені до душі тема Великої України. Адже багато, дуже багато, починаючи від Руської правди, зароджувалося тут, у нас. Чому ми не хочемо застовпити за собою ці речі, як поляки, румуни, росіяни з їх - Великою Польщею, Великої Румунією, Русским миром?

- Чи бачите ви підтримку своїх ідей в Харкові?

- Якось на одній з передач в Києві я був разом з Михайлом Добкіним. Ми ніколи не були з ним в одній політсилі. Так ось, коли зайшла розмова про реінтеграцію Донбасу, він показує мені Смску: дивись, Харків тебе підтримує. Я думаю, те, про що я говорю, інтегрально і однаково для всіх в Україні. Я не хочу нав'язувати норми, модель Безсмертного. Хочу, щоб всі це стало нормою, сумою знань, істин, досвіду всіх поколінь людей. Люди різні. Але можна обговорити і прийняти рішення, позначити коридор моралі і цим коридором, з цими цінностями рухатися вперед.

- Впораєтеся?

- Проблема, вважаю, в тому, чи встигну я це донести. Але альтернативи у нас немає.

Розмовляв Віталій БУЛАТ.





переглядів: 216

оцінити:

  • ПОДІЛИТИСЬ:

Стрічка новин

коментування дозволено лише для зареєстрованих користувачів
Коментарі (0)
немає коментарів

залишилися питання
ми зателефонуємо вам

...
...

Треба щось швидко продати?
Додавайте безкоштовно своє оголошення на «Полісся барахолка» та знаходьте покупців своїх товарів!