Моя земля - моє Полісся Живи у ритмі Полісся!

замовити дзвінок

«СВЯТО» ЗІ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ…

21 листопада 2017 0

Сьогодні вся країна відзначає День Гідності та Свободи, який об'єднав дві знакові події у новітній історії країни – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013 року. У всіх великих та маленьких містах і селах пройшли урочистості на яких згадували ті буремні події та їх учасників, а також співали...


Мені ж хочеться поділитись своїми почуттями та думками щодо цього всього. Хтось з читачів може зі мною погодитись, а хтось ні – це право кожного…

2013-й рік… Початок революції… Я була сповнена надії і сподівань, що ми, молодь та студентство здатні щось дійсно змінити у нашій Україні. Та, на жаль, влада, встановлена в Україні на той і цей момент, не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї українським суспільством…

Влада, що прийшла на крові загиблої «Сотні» на Майдані дійсно таки проср*ла всі можливості… Нами, як «довірливим стадом» скористались ті, чиї ідеали і сподівання будувались лише на меркантильних засадах збагачення власного гаманця…. І тепер, настав час нашої розплати – за віру у майбутнє держави, в головування якої ми на виборах поставили «кращих з гірших»… Вертикаль влади як користувалась адмінресурсом, так і продовжує ним користуватись, а ми лишень стягуємо «лапшу» з вух в надії, що вона буде кращої якості, аніж у «папєрєдніков»… А «влада» просто сіла на ті самі схеми, не ставши вигадувати «нового велосипеду»…


ПАМ'ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Завмерло все: і час, і люди.
А свічка плаче, не згаса.
Оте жахіття не забути!
Летить з свічі рясна сльоза.
Перед очима кров юнача
І в крові втоплений Майдан,
І дівчина, що гірко плаче-
В її стріляв чужий наган!
Та поруч впав її ровесник
Від кулі снайпера в кущах.
Вона не знала, що воскресне
Цей хлопець на її очах…
А потім другий, третій, п'ятий -
Всі піднялися в небеса.
Від болю хочеться кричати!
Та оніміла юнка вся…
Чотири роки вже потому,
А в серці й досі ще Майдан!
У кожнім серці молодому
Троянди, розпач і… обман!
За що ж загинули найкращі!?
За що стояв Святий Майдан?
-Не згас дракон! З лихої пащі
Летить облуди ураган!
«Ой пливе кача Тисиною…
А в погляді й тепер печаль…
Як розпрощатися з бідою!?
Коли спаде підла вуаль!?»

(Автор: Тетяна Васькевич)


Ми, свідомі громадяни свого суспільства, вшановуємо пам'ять тих, хто загинув за нашу свободу і спокій… Проте, це аж ніяк не допомагає

сім'ям загиблих на Майдані і тих, хто продовжує гинути та калічитись за наш «мирний спокій» на Сході… Ми співчуваємо… Але чи достатньо цього співчуття, аби загасити той потік несправедливості та болю, з яким стикаються сім'ї залишені без сина, батька чи коханого??? Звичайно що ні…

Я постійно себе запитую про те, а що ми можемо зробити – лишатись не байдужими? Цього замало… А що може зробити держава? – багато чого, але не робить… То чи не є наші урочистості і вручення грамот, згадування батьків та рідних загиблих за нашу свободу кощунством над пам'яттю про них???

Біль від безсилля та зневіра у майбутньому – це те, що на жаль, наповнює більшість сердець тих, хто сподівався що змінивши одну владу на іншу зможуть наблизитись до тих «Європейських ідеалів» про які ми так багато чули… Та це, напевно, лише утопічні мрії про які ще писав Томас Мор: «Усі ми цінуємо добро, лише втрачаючи його неповоротно»...

Не хочеться вірити у те, що ми вже все втратили, адже на наших плечах відповідальність за майбутнє нашого підростаючого покоління… Але й розуміння того, як вселити у них сподівання і віру «на краще» у майбутньому поки не приходить… А лицемірити не хочеться…








переглядів: 211

оцінити:

  • ПОДІЛИТИСЬ:

Стрічка новин

коментування дозволено лише для зареєстрованих користувачів
Коментарі (0)
немає коментарів

залишилися питання
ми зателефонуємо вам

...
...

Треба щось швидко продати?
Додавайте безкоштовно своє оголошення на «Полісся барахолка» та знаходьте покупців своїх товарів!