Моя земля - моє Полісся Живи у ритмі Полісся!

замовити дзвінок

В 93 РОКИ РОЗРОБИВ ПРОЕКТ, ЯКИМ ЗАЦІКАВИЛИСЬ ВЧЕНІ

26 квітня 2018 0

У маленькому селі Кураш Дубровицького району у патріотичній (пофарбованій у блакитно-жовті кольори) хаті живе 93-х річний Степан Сидорович, відомий у районі як найстарший учасник Української Повстанської Армії. Та відомий не тільки тим, адже не дивлячись на свій солідний вік, Степан Сидорович має світлий розум, здатний генерувати ідеї, які й багатьом молодим не під силу.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НАШІ ЛЮДИ ВСЮДИ - БАЙК, БІЗНЕС, ЄВРОПА

Нам стало відомо, що Бакунець Степан Сидорович розробив проект міні електростанції на воді, яким зацікавилися науковці Рівненського водного інституту та навіть приїхали до Кураша, аби особисто познайомитися зі Степаном Сидоровичем та його проектом.

Стало цікаво і нам, в чому ж суть цього проекту, можливо й дійсно, ветеран УПА пропонує для нашого району хоча б часткову енергетичну незалежність. Провів нас до хати винахідника Соломіївський сільський голова Білотіл Олег Михайлович, який, зі свого боку, робив і робить все можливе, аби ідеї Степана Сидоровича були почуті чиновниками.

Ми попросили Степана Сидоровича розповісти про його проект і побачили, як він дійсно горить, живе цією ідеєю, мріючи її втілити.

- Як у Вас виникла ідея придумати такий проект?

- Ідея почалася з того, що я влаштувався механіком на земснаряді на річковому флоті на Горині. Там я пропрацював 22 роки і за цей час мене відрядили в Одеську область, там ми робили канал довжиною 905 метрів, де добували пісок. Потім повернувся на Дубровиччину, де ще пропрацював декілька років і вийшов на пенсію у 1988 році. Протягом роботи на ріці і визрівала ідея, бо бачив річку і як вона працює. І в мене виникла думка: а чому не використати таку силу води? Втім, при радянському союзі енергії вистачало, тому свою думку я тримав при собі. Тому я вивчав річку, особливо – силу води. Її не зупинити і не повернути, але можна використати. Я розробив схему і послав у Міністерство енергетики. Надійшла відповідь, що ідея хороша, але коштів для її реалізації немає. Це вже був період «Перебудови». На тому все закінчилося, але почалися проблеми з енергією. Я звернувся до Міністерства вдруге, але відповіді так і не було – в країні постійно змінювалися міністри. Але вже в наш час, коли на День Захисника України Олександр Муляренко нагородив мене грамотою (Почесна грамота за служіння українському народу, збереження та розвиток національних військових традицій, високий професіоналізм та активну громадянську позицію з нагоди Дня захисника України – ред.) я запитав, чи допоможе він мені розібратися з цим проектом. Він пообіцяв допомогти. Я написав йому листа, що на річці Горинь є можливість втілити такий проект. Я просив, щоб прислали фахівця, який з наукової точки зору оцінив би мій проект. Муляренко прислав фахівця. Ми з ним поїхали на ріку. Він подивився, доповів Муляренку, а той передав в Інститут. Звідти знову приїхали фахівці, вивчили, схвалили.

-А в чому заключається цей проект?

-Використання сили води для здобуття електроенергії. В них є багато проектів, наприклад, гідроелектростанції, де потрібно будувати дамби, вода займає багато території і так далі. А цей проект нічого не потребує. Це плавуча саморегулююча станція. Там треба невелика конструкція, щоб звузити ширину і збільшити швидкість води. Ширина конструкції 12 метрів, на яку встановлено 2 агрегати з 4 генераторами, які крутить вода. Дві такі конструкції – 8 генераторів, а це вже багато енергії. Ми не чіпаємо ні берега ні території. Тому це дуже вигідно. Таких «катамаранів» на річці можна поставити декілька штук, тобто, зробити плавучу гідроелектростанцію. Єдине, що треба зробити, це мережу, поставити накопичувальну підстанцію і робити передачу енергії на об'єкт. Це треба робити на перекаті, бо там б'ють джерельні води і висока швидкість води. В мене є цілий альбом, де зазначені всі перекати по Горині, де можна ставити таку станцію.

- Як спеціалісти оцінили цей проект?

- Відмітили позитивно. За дорученням Муляренка створений науковий колектив на базі водного Університету. У студентів це йде як дипломна робота.

Сільський голова Олег Білотіл вважає, що проект можна застосовувати в сільському господарстві. Зокрема, з цієї станції можна підживлювати енергією системи доїння корів і доїди їх безпосередньо на паші. Також можуть використовувати військові, можуть використовувати туристичні бази. «Для інвестора це вигідно, адже енергія даремна. Будуй собі фабрику десь на березі і май власну енергію» - доповнює Степан Сидорович. Кошти необхідні тільки для виготовлення установки, яка ставиться на воду. Земляних робіт робити не треба, але має бути охоронна зона. Затрати мінімальні. Це чиста енергетика, немає викидів. «А навколо станції, у прибережні захисній смузі шириною 30 метрів, можна посадити фруктові дерева, це і для інвестора вигідно і берег укріпить» - пропонує Степан Сидорович.

- Як Ви думаєте, можливо втілити цей проект у Дубровицькому районі?

- Можливо.

- Що для цього потрібно?

- Найбільш ефективно встановлювати на ділянці від Степаня до Дубровиці. Тут глинисті грунти і багато джерельних вод. Крім того, сьогодні актуалізується питання відновлення річкового флоту. Тому дана гідроелектростанція теж може входити в цю концепцію. Адже якщо працюватиме земснаряд для поглиблення дна – йому теж треба буде підживлення електроенергією, там же будуть місця для проживання робочих, які треба освітлювати. Проект вигідний тим, що його в будь-який момент можна перевезти в інше місце. А якщо вздовж Горині поставити 100 таких станцій – цього вистачить, щоб освітлювати місто, наприклад.

- А скільки ж енергії може видавати така станція?

- Це вже треба розрахунки робити. В залежності від того, який генератор і яка потужність. Крім того треба враховувати опір матеріалів. Коли будуть всі ці розрахунки, тоді можна буде порахувати. Ну, скажімо, 8 мегават, це багато чи мало?

- Це, виходить, альтернативне джерело електроенергії, яке розбавляє монополію «Рівнеобленерго»

- Не тільки. Адже такі станції можна поставити від Степаня до Білорусі.

- Це має робити держава чи приватний інвестор?

- Всі електростанції ніби державні, а обленерго – це ж приватні структури. І якщо вартість одного кіловату електроенергії, який виробляє Рівненська АЕС – 8 копійок, а ми платимо 1,7 грн. І це платиться людям, які «сидять на рубильнику». Навряд держава захоче в це інвестувати, щоб підживлювати маленькі містечка. Але замовляти в приватного інвестора таку енергію для військових чи виробництва, поливних систем полів тощо – могла б. – відповідає Олег Білотіл.

Для втілення проекту нічого вигадувати не потрібно, всі необхідні конструкції виготовляються тими чи іншими заводами, їх просто треба зібрати до купи. «В цьому геніальність ідеї – взяти те, що вже є, та використати невичерпне джерело енергії води» - каже Олег Михайлович.

Втілення проекту – це вже не просто розмови. На даний час науковці і чиновники працюють над паперами. А щоб почати практичне втілення – вже треба інвестор.

- Єдине, що я хочу, це побачити, як засвітиться лампочка від цієї електростанції. – на завершення розмови сказав Степан Сидорович.

Альтернативні джерела енергії стають популярними у всьому світі. То ж хто зна, можливо, саме проект Степана Сидоровича стане енергетичною візитівкою Дубровицького району.





переглядів: 1K

оцінити:

  • ПОДІЛИТИСЬ:

Стрічка новин

коментування дозволено лише для зареєстрованих користувачів
Коментарі (0)
немає коментарів

залишилися питання
ми зателефонуємо вам

...
...

Треба щось швидко продати?
Додавайте безкоштовно своє оголошення на «Полісся барахолка» та знаходьте покупців своїх товарів!