Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина.

Дубровицька міська рада знову привертає до себе увагу, але цього разу не гучними успіхами, а суперечливими рішеннями щодо комунального майна. Нещодавно прийняте рішення не просто регламентує передачу об'єктів в оренду; воно відкриває «скриньку Пандори», з якої виповзають питання про прозорість, доцільність та приховані інтереси. Допоки одні комунальні підприємства ледве зводять кінці з кінцями, інші демонструють сумнівну «стабільність», а тим часом важливі об'єкти опиняються під загрозою перетворення. Чи все так однозначно, як на папері? Чи не є ці кроки, лише початком сезону полювання для «обраних» підприємців у самому серці Дубровиці? Розберімось у деталях.

Згідно з Рішенням від 16 листопада №1132, виконавчий комітет Дубровицької міської ради є орендодавцем шести об'єктів комунальної власності, розташованих на території міста. Частина з них передається на аукціоні (1-й тип), інша – без проведення аукціону (2-й тип).

До другого типу (Додаток №2) об'єктів комунального майна, що передаються в оренду без аукціону, віднесено:

• частину будівлі спортивно-оздоровчого комплексу «Горинь». Її планує зайняти Громадська організація «Спортивний клуб «ХАЙ-ТЕК» для проведення фізкультурно-спортивних занять. Це рішення виглядає логічним та соціально орієнтованим, адже сприятиме розвитку спорту в громаді;
• частину адміністративного приміщення, у якому розташований відділ освіти (колишня адмінбудівля Дубровицької міської ради). Цю площу має зайняти Державне підприємство «Науково-дослідний інститут геодезії і картографії» для розміщення станції Української постійної (перманентної) мережі спостережень Глобальних навігаційних супутникових систем. Таке використання також видається виправданим, з огляду на державний інтерес та специфіку діяльності.

А ось із першим типом (Додаток №1) об'єктів, що передаються в оренду на АУКЦІОНІ, ситуація стає, куди цікавішою та потенційно скандальною.

Одна з ділянок – частина будівлі стоматполіклініки, яку, ймовірно, займе Дубровицька організація Товариства Червоного Хреста України під свій офіс. Це також позитивний крок, що підтримує важливу гуманітарну організацію.

Проте, справжнім «діамантом» цього рішення є інший об'єкт 1-го типу, цинічно названий «об'єктом стратегічного значення» – це будівля громадської вбиральні. Цей міський туалет уже давно перетворився на справжній «мотузок на шиї» для комунальних підприємств КП «Міськводоканал» та комунальної служби міста. Громадська вбиральня генерує виключно збитки: оплата за воду, електроенергію, нарахування заробітної плати. Простими словами: "туалет – псує міський «пейзаж»! і чудовий настрій власнику чергового «тимчасового» магазинчика", – іронічно зазначають місцеві спостерігачі.

Міська вбиральня у 2013 році.

Тут криється головна інтрига та найбільші побоювання. Які ж цілі переслідує міська влада, виставляючи на аукціон такий «стратегічний» і водночас збитковий об'єкт?

Гіпотетично, маємо 2 імовірні сценарії:

1. «Статус-кво» зберігається: будівля не знаходить орендаря, а комунальники й далі зазнаватимуть збитків. Цей варіант видається малоймовірним, адже рішення про оренду вже прийнято, а «проблемні» активи зазвичай не виставляють на аукціон просто так.
2. Схема «ефективних господарників»: найбільш реалістичний та найтривожніший сценарій. Вбиральню здадуть в оренду, згодом вона «дивовижним» чином перейде у власність, її розберуть, і в центрі міста з'явиться вільна земельна ділянка. На ній, звісно, «як гриб після дощу», виросте нова «тимчасова споруда» черговий магазин чи кафе. Наше припущення, що міськрада прагне позбутися цього «тягаря» саме через такі «легальні» схеми, які можуть приховувати особисту вигоду для певних посадовців.

Споруда, яку встановили на території міського парку.

Наразі невідомо, хто стане «щасливим» орендарем громадської вбиральні. У рішенні вказано, що цільове призначення цього «стратегічного» об'єкта – «надавати послуги населенню». Але що саме мається на увазі під цим широким і розмитим формулюванням? Чи це дійсно означає збереження функціоналу громадської вбиральні, чи ширма для подальших маніпуляцій із землею?

Ця ситуація спричиняє небезпідставні побоювання, що в Дубровиці розпочався процес поступового привласнення міського парку. Ми вже бачили, як на його території «немов гриби після дощу», з'являються «тимчасові споруди» з обраними підприємцями. Тоді, як охочих ФОПів «дістати теплі місця» завжди було достатньо.

Тимчасова споруда навпроти міської вбиральні.

Чи не стане передавання збиткової вбиральні в оренду першим кроком до подальшої «освоєння» зелених зон та центральних локацій міста в інтересах окремих, наближених до влади осіб? Це питання, на жаль, не риторичне. Громада Дубровиці має вимагати максимальної прозорості та пильно стежити за кожним етапом цієї «орендної» історії, адже на кону – публічні простори міста та довіра до місцевої влади.