Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Сьогодні ми познайомимо нашого читача із чудовою жінкою, з великої літери, багатодітною мамою, берегинею сімейного вогнища сім'ї Біруків пані Оксаною.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ЩАСЛИВА РОДИНА БІРУКІВ

Ця чудова мама виховує 8 власних і 11 діток-сиріт. Спочатку сімейство жило у Рівному, але доля так склалася, що сім'я розрослась, тому вони продали власний будинок і побудували дім у передмісті. А саме, в селі Олексин, адже там було в рази безпечніше, аніж у великому місті. Будинок у них вийшов великий – три поверхи на десять кімнат. Усіх разом сім'я виховує 19 дітей – 12 хлопчиків та 7 дівчаток. Найстаршому синові 22 роки, а наймолодшому – 7 років. У свої 44 пані Оксана вже є бабусею – онучці три роки, а онукові рік.

Бажання створити велику сім'ю у неї з'явилось ще у дитинстві. Їй подобались багатодітні сім'ї, де дітки були дружні, відкриті у спілкуванні, підтримували та піклувались одне одного. Проте тоді, у дитинстві, вона й не думала, що її власна сім'я буде настільки велика.

Коли у пані Оксани вже було троє діток, адже другі пологи подарували сім'ї двійню, їй дозволили харчувати немовлят з так званої молочної кухні, яка була при будинку дитини. Коли вона вперше прийшла туди на кухню, то думала, що то був дитячий садок. Але дізнавшись, що це дитячий будинок, де живуть діти з неблагополучних сімей, дуже перейнялась ними. Протягом двох років, щоразу спостерігаючи за цими дітками, подумки видивлялась ту, якій би змогла замінити маму. Час ішов, у неї народилася власна четверта, а потім і п'ята дитина. Та одного разу. пані Оксана потрапила з дитинкою у лікарню, де у палаті з нею лежала дівчинка з дитячого притулку з якою вони зблизились. Тому, після виздоровлення дитинки Оксана поспішила у дитбудинок аби провідати свою нову знайому.

Саме тоді у притулку їй сподобався один хлопчик. Він видавався особливим, якось ніжно тулився Оксани наче до рідної. Тоді вона розповіла про нього чоловікові. На що він з посмішкою відповів, що їй там ще не один сподобається. І дійсно, сподобався ще один, який у її очах теж був особливим – скромним та ніжним. Коли розповіла про нього чоловіку, то той лише по доброму посміявся. Але сказав, аби я запитала скільки у них братиків та сестричок і що можливо когось би могли взяти до себе на виховання. Найцікавіше те, що це була саме його ідея.

Яким же було моє здивування коли я дізналась, що ці два хлопчики були рідними братами, – говорить пані Оксана.

Після цього, вони з чоловіком почали збирати документи на всиновлення цих чудових братиків. Через пів року, хлопчики, які до речі з нашого Дубровицького району, стали повноправними членами чудової сім'ї Біруків. А далі, сім'я почала ще більше розростатись і власними і всиновленими дітками-зірочками, які стали незамінними помічниками мамі з татом.

На думку пані Оксани головне – це правильно організувати роботу, адже сам Бог у цьому допомагає. До кожної дитинки треба знайти особливий підхід, бо кожна є особистістю з власним та неповторним характером. Головне бажання та любов, тоді з неслухняної, неадаптованої до життя дитини можна зробити рідну найкращу.

Майже всі діти сім'ї Біруків грають на музичних інструментах та співають у хорі, гарно навчаються у школі та вивчають англійську мову на майбутню перспективу. Мають великі здібності і таланти.

Щоб ви побажали батькам, які хочуть взяти на виховання дитинку з дитячого притулку?

Нехай спочатку перевірять, чи достатньо у їхньому серці любові щоб зрозуміти, пробачити та навчити дитину.

Ось так, одна жінка з великою душею стала чудовою багатодітною мамою спілкуючись з якою розумієш, що її доброта та любов до цих діток дійсно є безмежною...