Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Поки керівництво дубровицького «Міськводоканалу» готує «успішні» звіти, над підприємством нависла реальна загроза фінансового краху. Причиною стали дві судові справи, ініційовані Сарненською окружною прокуратурою. Загальна сума претензій до комунальників становить майже 1,9 мільйона гривень — це збитки за багаторічний видобуток підземних вод без спеціальних дозволів. Причому для колишніх начальників підприємства ці судові перипетії вже переросли із суто господарських у кримінальні.

Справа перша: підозра на півтора мільйона для ексдиректора

Найбільшого фінансового удару по водоканалу може завдати справа № 918/92/26, яку зараз розглядає Господарський суд Рівненської області. Прокурори вимагають стягнути з підприємства 1 510 596 гривень за незаконне використання надр у період з 2009 до 2014 року.

Ця історія має цілком конкретне обличчя. Як повідомили в Рівненській обласній прокуратурі, у межах цього розслідування колишньому директорові КП «Міськводоканал» Володимиру Краську офіційно оголосили підозру в незаконному видобутку корисних копалин загальнодержавного значення (ч. 2 ст. 240 КК України). Слідчі встановили, що саме він, перебуваючи на посаді, організував видобуток і збут підземних вод без ліцензії. Ексдиректорові загрожувало до трьох років тюрми, але провадження щодо нього було закрито через строки давності (досудове розслідування вели слідче відділення (СВ) Відділення поліції №1 (м. Дубровиця) Сарненського районного відділу поліції).

Парадокс у тому, що в цивільному процесі формальним позивачем є Дубровицька міська рада, яка змушена судитися зі своїм власним підприємством. Суддя А. О. Селівон уже вивів справу на фінішну пряму, ігноруючи спроби відповідача затягнути розгляд справи. Наступне вирішальне засідання по суті призначене на 20 травня 2026 року. Якщо суд підтримає прокурорів, водоканал отримає фінансовий нокаут.

Справа друга: як закрили справу Стовби, але не претензії на 370 тисяч

Другий судовий фронт ( справа № 918/6/26) стосується незаконного видобутку води у 2016 році на суму 369 601 гривня (КП «Міськводоканал» видобувало понад 300 м³ води на добу без обов'язкового спеціального дозволу на користування надрами). І тут ситуація майже не відрізняється від справи Краська.

Інший колишній керівник водоканалу, Микола Стовба, реального кримінального покарання теж уник. Кримінальне провадження проти нього закрили як і у випадку з Володимиром Краськом, просто через сплив строків давності, що позбавило прокуратуру залізобетонного козиря в суді.

Ба більше, у квітні 2026 року Господарський суд взагалі відмовився задовольняти цей позов прокурорів. Причина суто бюрократична: прокуратура знову вказала позивачем міську раду, хоча за законом звертатися до суду мала Державна екологічна інспекція (як це успішно було зроблено у 2018 році, коли з водоканалу стягнули 185 тисяч гривень). Через визначення неналежного позивача суд навіть не став оцінювати самі збитки. Проте крапку не поставлено: 1 травня 2026 року прокуратура подала апеляцію, намагаючись довести, що міська рада є законним позивачем, оскільки гроші мають надійти саме до місцевого бюджету.

Чому мерія б'є на сполох?

Саме ці два зашморги на суму майже два мільйони та загроза реальних строків позбавлення волі для колишніх посадовців змусили депутатів Дубровицької міської ради терміново ухвалити рішення № 2288. Вони спрямували офіційне звернення до керівництва Рівненської ОВА.

Місцева влада просить область втрутитися та допомогти захистити стратегічне підприємство від банкрутства в умовах воєнного стану. Покрити збитки минулих років самотужки, ще й за умови заморожених тарифів для населення, «Міськводоканал» просто не зможе. Наскільки дієвим виявиться цей захист — покаже судове засідання вже 20 травня.