Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Поки Дубровицька міська рада оновлює тарифи на соціальні послуги та вираховує вартість кожної людино-години догляду, сам комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» опинився у глибокій системній кризі. Через масові звільнення персонал закладу скоротився до мінімуму, а мешканці десятків сіл громади залишилися без допомоги. Головна причина, про яку говорять зсередини установи, — фінансова політика керівництва: звичайні робітники отримують «мінімалку», тоді як директорці за погодженням із мером виписують премії в сотні відсотків.

До нашої редакції звернулися працівники закладу, які через страх звільнення та тиск погодилися говорити виключно за умов суворої анонімності. Їхні слова повністю підтверджуються офіційними рішеннями сесій міської ради, які є в розпорядженні журналістів.

Офіційне скорочення та «штучні» вакансії

За останні роки Центр надання соціальних послуг Дубровицької міської ради невпинно зменшувався на папері. Якщо раніше, за часів існування району, територіальний центр мав у штаті 90 одиниць, то після реформи та перепідпорядкування громаді цифри почали танути. Згідно з рішенням міськради № 887 від квітня 2023 року, у відділенні соціальної допомоги вдома було передбачено 20 ставок соціальних робітників. Проте вже у грудні 2023 року рішенням № 1178 цю кількість урізали до 14. Але навіть ці залишки штату сьогодні не заповнені. За словами інсайдерів, за останні два роки з Центру звільнилося вісім людей. Нині в закладі реально працюють 22 особи, а чотири посади вже понад рік залишаються вільними.

Громада величезна — 40 сіл, близько 35 тисяч населення. А людей обслуговують усього 10 соціальних робітників! Повністю без наглядачів залишилися такі села, як Бережниця, Соломіївка, Берестя, Залужжя, Великі Озера. Люди похилого віку, самотні, прикуті до ліжка особи з інвалідністю та онкохворі телефонують, приходять, благають про допомогу. А їм офіційно відповідають: «Немає робітника»,

— розповідає джерело в установі.

За інформацією працівників, нових людей на вільні посади навмисно не беруть. Гроші на ці чотири ставки щорічно закладаються в бюджет, але вакансії тримають вільними заради «економії» фонду оплати праці. І ця економія, як виявилося, має цілком конкретних бенефіціарів.

Кому скрута, а кому — 200 % надбавки

Поки 10 соціальних робітників самотужки тягнуть на собі понад 110 підопічних (у середньому від 11 до 14 важких пацієнтів на одну людину в Дубровиці та Круповому), їхні зарплати залишаються на рівні прожиткового мінімуму. Офіційні розрахунки тарифів Центру показують: базовий оклад соцробітника становить лише 5032 гривні. Навіть з урахуванням надбавок за вислугу років та специфіку роботи, підсумкова сума не дотягує до державного мінімуму. Тому держава просто робить їм доплату до мінімальної заробітной плати. Премії звичайних працівників становлять 60–70 %, але через низький тарифний розряд ця «премія» на руки перетворюється на мізерні 190–198 гривень, які фактично поглинаються тією ж доплатою до «мінімалки». Люди цієї надбавки просто не відчувають. Натомість керівниця закладу Віта Руднік, яка прийшла на посаду за контрактом, на фінансові труднощі поскаржитися не може. За даними працівників, щомісяця за погодженням із міським головою Богданом Микульським директорка отримує від 150 до 180 відсотків премії за рахунок тієї самої «економії» на вакантних посадах. Крім того, їй нараховують 50 % надбавки за «напруженість» роботи. Сумарно це дає понад 200 % доплат без урахування основного окладу. І все це відбувається під час воєнного стану. При цьому колеги директорки наголошують: очільниця Центру навіть не має профільної освіти (соціальна робота чи психологія), яку чітко вимагає державний класифікатор для керівників установ такого типу.

Робота на ентузіазмі та прохідні кабінети

Фінансовий перекіс — не єдина проблема Центру. Адміністрація закладу тулиться в будівлі колишньої центральної бібліотеки на вулиці Воробинській, 9. Це дерев'яне приміщення, на якому немає навіть жодної офіційної вивіски. Умови роботи всередині далекі від соціальних стандартів. Нещодавно до штату Центру додали двох фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Робота з військовими, які повертаються з фронту, потребує конфіденційності та психологічного спокою. Проте для фахівців не знайшли окремого кабінету — їх посадили в прохідній приймальні директорки. Ветерани змушені ділитися своїми проблемами та душевними травмами буквально на очах у всіх відвідувачів установи. Працівники іншого відділення, яке займається сім'ями в складних життєвих обставинах та випадками домашнього насильства, змушені виїжджати на екстрені виклики від поліції чи служби у справах дітей власним коштом. У Центрі немає жодного службового транспорту. Працівниці купують квитки або заправляють власні авто, щоб провести оцінку потреб родини чи скласти акт. При цьому, як зазначають в установі, робота з такими сім'ями часто перетворюється на замкнене коло: родини тримають під супроводом місяцями, закривають справу з нульовим результатом, а потім через відсутність реальної допомоги відкривають її знову.

Громада без прихистку

Ще один критичний маркер занепаду системи соцзахисту в Дубровиці — повна відсутність стаціонарного відділення для цілодобового догляду. Якщо літня людина чи дитина з інвалідністю залишається абсолютно самотньою і потребує постійного нагляду, у Дубровицькій громаді її нікуди подіти — статут Центру не передбачає створення денного чи цілодобового стаціонару. Найближчий такий заклад діє в сусідній Висоцькій громаді. Однак Дубровицька міська рада, за словами співробітників, просто не виділяє коштів із місцевого бюджету, щоб співфінансувати або викупити місця для своїх жителів у будинках-інтернатах чи психоневрологічних закладах області. Натомість гроші на пандус (66,8 тис. грн) чи генератор (30 тис. грн) для адмінбудівлі у 2025 році виділяли справно. Ситуація в КП «Центр надання соціальних послуг» демонструє кричущий розрив між красивими звітами про «турботу та життєстійкість» на сторінках у Facebook та реальною катастрофою на місцях. Поки літні люди в селах тижнями чекають, щоб їм хоча б привезли хліб чи ліки, бюджетні кошти, виділені на соціальну сферу, перетворюються на сотні відсотків премій для керівного крісла. Наша редакція сподівається, що міський голова та депутатський корпус нарешті звернуть увагу на те, чому на 35-тисячну громаду залишилося лише 10 соціальних робітників.