Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Як ми раніше інформували – директор Вербівського НВК Анатолій Розанович був звільнений з посади, та, не погодившись з цим, звернувся до суду у пошуках правди. Як виявилось, справа значно складніша, а відносини колишнього директора з владою Висоцької громади дуже не прості.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: БІДА ВІВЦЯМ, КОЛИ ВОВК ПАСТУШИТЬ

Дослідивши декілька томів справи, Дубровицький районний суд 6-го червня виніс рішення не на користь колишнього директора. Втім, до цього часу в Єдиному державному реєстрі оприлюднена тільки його вступна те резулятивна частина, тому не відомо, чим саме керувався суд. Але позивач надав нам свою промову, підготовлену для судових дебатів, адже вважає, що вся його справа має політичний контекст, і у звільненні його з посади зацікавлена голова Висоцької ОТГ Людмила Гура та все керівництво громади.

Оскільки промова дуже довга, а справа взагалі налічує декілька томів, наведемо найбільш резонансні факти, які колишній директор озвучив в своїй промові на судових дебатах.

Все почалося 22 травня 2017 року, коли розпорядженням сільського голови Висоцької сільської ради Людмили Гури директора Вербівської ЗОШ Анатолія Розановича було притягнено до дисциплінарної відповідальності за те, що він не повідомив про існування відкритої штучної водойми на території школи, внаслідок чого стався інцидент з учнем 4 -го класу, заява батьків якого і послужила приводом для накладення дисциплінарного стягнення на директора. При цьому, стверджує позивач, всупереч норм закону, в нього ніхто не відібрав пояснень щодо даної ситуації. А про існування такої заяви дізнався лише через місяць – 26 червня 2017 року, а ознайомитись зі змістом заяви дозволили взагалі лишень після звільнення – 3 липня 2017 року. У суді позивач наголошував, що притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності можливо лише протягом місяця з дня виявлення проступку, а в даному випадку пройшло більше часу, адже сам інцидент зі школярем стався ще в листопаді 2016 року.

У суді Розанович пояснював, що ставок, про який йде мова – то протипожежна водойма і знаходиться він на території школи вже 37 років і за весь цей час жодних проблем з ним не було. Окрім того, Анатолій Антонович зазначає, що звертався до керівництва громади з пропозицією обгородити даний ставок неодноразово, є підтверджуючі документи. Тому вину за необгороджений ставок та аварійні дерева директор перекладає на керівництво громади – сільську раду, яка, власне, є розпорядником коштів. Він доводить, що сільрада не виділила ні копійки на облаштування території НВК.

Голова громади Людмила Гура повідомила, що нічого не знала про існування небезпечної водойми на території школи, втім, директор Розанович А.А. це спростовує, адже за 37 років існування ставка про нього знало все село. Крім того, виявилось, що інцидент з хлопчиком стався ще в листопаді 2016 року – він намочив у ставку ногу і захворів, а розголосу ситуація набула лише через півроку – в квітні 2017. Розанович пояснює, що учень намочив одну ногу по кісточку, його відразу посадили біля теплої груби та зателефонували мамі, щоб принесла нове сухе взуття. Втім, мати повела дитину в мокрому взутті додому. Ситуація виглядає досить дивною, особливо, якщо звернути увагу, що намочив ногу учень в листопаді, а захворів – аж 6-го грудня. То чи є причинно-наслідковий зв'язок? Та й висновок фельдшера, який долучили до матеріалів справи, каже про те, що причина захворювання на ГРЗ – не підмочена нога. Але підмоченою після цього стала репутація директора школи, яка в травні 2017 року обернулася доганою, не дивлячись на те, що учням після інциденту почали проводити інструктажі про заборону наближатися до протипожежного ставка. У суді Розанович намагався заперечити правомірність винесення йому першої догани. Втім, це тільки невелика частина справи.

Вдруге директора притягнули до дисциплінарної відповідальності 3 травня 2017 року за відсутність на робочому місці. В пояснені Анатолій Антонович зазначив, що в той день до обіду перебував на прийомі у голови Дубровицької райдержадміністрації Петрушка М.М., та у пожежній частині МНС якраз таки з питань функціонування вищезгаданого ставка, і все це пов'язано з виконанням службових обов'язків, причому попереджав про це безпосереднього керівника завчасно. Тим не менше, начальник відділу освіти Висоцької громади Рожко М.В. зробив висновок, що Розанович А.А. був відсутність на робочому місці без поважних причин.

23 червня 2017 року Розановича звільнили з посади директора Вербівського НВК. Для звільнення створили цілу комісію з п'яти осіб, до якої увійшли посадові особи Висоцької сільської ради. Комісія цілих два місяці займалася розслідуванням аморальної поведінки директора Розановича.

Комісія доводила, що на початку травня через психологічний тиск з боку директора половина учнів перестала відвідувати школу. Як випливає з акту розслідування, одному з учнів навіть стає фізично погано, коли він чує голос директора школи. Парадоксом є те, що в суді Рожко М.В. сам спростував частину висновків комісії, до якої входив, зокрема про те, що директор Розанович написав на когось з учнів погані характеристики, чи про те, що через тиск з боку директора хтось не здав шкільний екзамен.

«Родзинкою» всього цього суду була ситуація з побиттям директором одного з учнів СПТУ м. Сарни. За цим фактом проти директора Розановича було відрито кримінальне провадження за статтею – нанесення легких тілесних ушкоджень. Постраждалий учень стверджує, що директор наніс йому один удар рукою в обличчя, внаслідок чого розбив губу. Що ж насправді відбулося в той день у школі – зрозуміти об'єктивно важко, адже кожен свідок давав різні свідчення. Директор просить звернути увагу, що більшість свідчень надала мати потерпілого, а не сам потерпілий, який є неповнолітнім. При цьому мати не була присутня під час конфлікту.

Тілесні ушкодження були і у друзів хлопця, якого нібито побив директор школи. Анатолій Розанович заперечує факт побиття підлітків та намагається довести, що вони були побиті ще до зустрічі з ним. Як би там не було, а кримінальне провадження за даним фактом відкрито. Вину Розановича ще не доведено, але і не спростовано. Тому в будь-якому разі говорити про аморальний проступок директора рано, адже його вина у кримінально-процесуальному порядку судом ще не доведена.

Комісія багато у чому керувалася показаннями свідків – батьків, чиї діти відмовлялися ходити до школи через агресивну поведінку директора. Втім, жоден з них конкретних випадків такої поведінки так і не назвав.

Саме тому, проаналізувавши всі факти, А.А. Розанович дійшов висновку, що його звільнення відбулося через особисті, а не професійні мотиви. На його думку, заклад декілька років спеціально не фінансувався керівництвом громади, аби була підстава звинуватити директора у бездіяльності. В своїй промові Розанович почав наводити цікаві факти кількарічної давнини. Але це вже тема іншої статті, статті-розслідування, яка згодом неодмінно буде опублікована на нашому сайті.