Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Хоча одна з приказок, які побутують у народі й говорить проте, що сварка – це частина любові, я б волів утриматись від них у нашій сім'ї. Тим паче, коли вони відбуваються через комунальні підприємства нашого міста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КУДИ ЙДУТЬ ГРОШІ?

Звати мене Олександр, живу з дружиною в приватному будинку у нашому чудовому місті. Про так звані «листи щастя» в Дубровиці вже ходять легенди, я ж вам розповім ще одну. Надіслало мені наше «вельмишановне» КП «Будинкоуправління» договір про надання послуг з вивезення побутових відходів. І все здавалося б добре, і я не проти підписати договір та сплачувати за надані підприємством послуги – от тільки сам документ надіслано на ім'я того, хто з нами не проживає. Я Олександр, а договір написано на Олексія.

Звичайно, що у мене виникли питання до дружини – невже у нашому сімейному гніздечку прописаний хтось «третій лишній»?! Може є щось, чого я не знаю?! Одним словом, у хаті зчинився ґвалт. Але і це ще не все. Помирившись, сіли ми з дружиною знову читати договір з усіма доданими до нього документами та супровідним листом. Якось же ш треба виходити з ситуації – як не крути, а за вивезення сміття доведеться сплачувати, тож і договір треба підписати. І тут ми із моєю другою половинкою зайшли у ступор. Чи то КП «Будинкоуправління» знає те, чого ми не знаємо, чи то календар у нашій державі змінився, а нас забули про це попередити, але у листі, який підписав Сергій Васильович Столярець мене попросили повернути один примірник договору до 30 лютого 2017 року!

Ситуація із комунальним підприємством «Будинкоуправління» нагадала мені старий анекдот. Уявіть ситуацію – дружина розважається з коханцем, і тут відчиняються двері й заходить чоловік:

Тарасе, це ти? А це хто? Ой я така затуркана, така затуркана ...

Тож і виходить, що рада би душа в рай, та гріхи не пускають. І хотів би надіслати підписаний договір до КП «Будинкоуправління» – так і я ж не Олексій, і чи дочекаюсь колись 30 лютого?!