Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Якщо ти хочеш уникнути критики – нічого не роби, нічого не говори і будь ніким.

Елберт Грін Хаббард

Саме цими словами хочеться розпочати інтерв'ю записане нами із головою фракції ПП «Воля» Дубровицької міської ради Василем Валентиновичем Бабаном після останньої «феєричної» сесії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ХТО Й НА БЛАГО КОГО ПРАЦЮЄ?

Як ви оцінюєте події, які відбулись на останній сесії міської ради?

Звичайно, що дуже негативно, але про все по порядку. Оцінюючи «спіч» пані Пшеничної у відеоперегляді (на жаль, за сімейними обставинами не мав змоги бути присутнім на сесії особисто), хотілося б по-перше зрозуміти, хто їй давав право оцінювати роботу депутатів на сесії та вирішувати кому і які запити подавати. По-друге, пані Катерина дозволила говорити собі відверту неправду та обговорювати мої вчинки без моєї присутності, що є взагалі неприпустимо з точки зору порядності, адже легко брехати, коли тобі не можуть відповісти.

І все ж, у чому причина такого негативного ставлення зі сторони представниці Дубровицької міської ради?

Справа у тому, що вже півтора роки питання видачі земельних ділянок воїнам АТО в Дубровицькій міській раді відверто «топчеться на місці», а основна причина цього у тому, що земельні ділянки виділяються з цільовим призначенням «під ведення особистого селянського господарства». Що, звичайно, не влаштовує людей, адже у подальшому на їхні плечі ляже переоформлення документів та значні матеріальні витрати. Будучи учасником усіх земельних комісій, а я не пропустив жодної, я особисто неодноразово піднімав питання перед мером та Катериною Пшеничною про можливість виділення коштів з міського бюджету для зміни цільового призначення земельних ділянок «під індивідуальне будівництво». Але відповідь була одна – це неможливо, оскільки потрібно затратити колосальні суми (більше 200 тис. грн.). Цю саму «пісню» пані Катерина співала й цього разу, вводячи свідомо в оману членів земельної комісії, оскільки, на відміну від нас, непрофесіоналів у сфері земельного законодавства, вона чудово знала те, як і за яку приблизно суму можна виготовити детальний план території, але свідомо це приховувала. Розбираючи пакет документів, представлений до розгляду на земельній комісії, я звернув увагу на те, що ділянки, які міськрада підготувала під певних «інвесторів», що мають будувати висотні будинки, гроші дивним чином знайшлися і сума значилась 20 тис. грн. Саме тому, я й почав з'ясовувати, чому одним грошей у бюджеті вистачає на детальне планування, а на землю для воїнів АТО ні. Зрозумівши, що її підловили на гарячому, пані Пшенична почала виправдовуватися та пропонувати закласти кошти на ці види робіт у відповідну програму фінансування. Звичайно, всі члени комісії таку пропозицію підтримали, питання у мене виникло лише одне, а де ви пані Катерино та пане Микульський були останні півтора роки? Чому ви, розглядаючи бюджет на 2017 рік не передбачили кошти на цей проект? Якщо б я випадково не звернув увагу на виготовлення детальних планів для так званих «інвесторів», то нам би й далі продовжували б співати мантру про неможливість зміни цільового призначення землі для воїнів АТО.
У цьому і криється основна причина невдоволення пані Пшеничної, адже вона прекрасно розуміє, що інформація про її свідомий саботаж цього питання викличе резонанс та обурення серед воїнів АТО, які тижнями оббивають пороги міської ради і не можуть добитись правди.

Але якщо це питання розглядалось на комісії і було підтримане, для чого ви подали депутатський запит?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: АТОВЦІ ВИМАГАЛИ ЗЕМЛІ

Справа у тому, що розглядаючи на земельній комісії це питання ми з колегами рекомендували внести зміни у відповідну програму, але програма це тільки намірі, і не більше. Тобто, живі гроші має виділити депутатський корпус проголосувавши за відповідні зміни у бюджеті. Знаючи «оперативність» роботи міської ради, та надважливість цього питання я прийняв рішення звернутись до колег, аби пришвидшити цей процес, адже щоб підготувати увесь пакет документів для зміни цільового призначення землі необхідно біля року, а часу вже й так втрачено багато.

А що ви скажете щодо поведінки колег-депутатів?

Звичайно, мені дуже прикро, але кожен має свою думку. Хтось підтримав мій запит (і я їм дуже вдячний), а комусь політичні амбіції та упередженість не дали цього зробити, але це їх право і я думаю, люди, переглянувши відео із земельної комісії та сесії міської ради, висновок зроблять самі хто є хто. Команда ВОЛІ прийшла у міську раду захищати інтереси виборців, а не співати хвалебні оди меру, тому всю нашу фракцію дискредитують де можуть і як можуть, але їх злоба та паніка показують те, що ми рухаємось у правильному напрямку.

На останній сесії міський голова звітував про роботу виконавчого комітету, що ви скажете по цьому питанню, прокоментуйте?

На мою особисту думку, пан Микульський повинен був більше зупинитися на тому, що не зроблено, проаналізувати помилки та розглянути можливості подальшого розвитку міста але це його право.

А як ви ставитесь до «дифірамбів» голови фракції ВО «Батьківщина» пані Годунко міському голові?

Мене це нітрохи не здивувало. Я знаю Валентину Степанівну дуже давно. Колись вона працюючи зі Стовбою М. говорила аналогічні речі і про нього. Пізніше, працюючи з Кузьмичем А. вихваляла його – така вона людина! Де починаються її власні інтереси, там засинає совість та відчуття міри – так було і буде. Мені, власне, прикро за колег із фракції ВО «Батьківщина», які підтримують такі речі.

І на закінчення, як ви, будучи головою фракції ПП «Воля» у Дубровицькій міській раді оцінюєте роботу міського голови Богдана Микульського?

Богдан Михайлович після свого обрання приблизно з місяців два «погрався» у демократію – збирав голів фракцій на наради, питав нашу думку щодо гострих та ключових питань, але пізніше, зрозумівши що у нього більшість, як у «ручному виконкомі», так і у сесійній залі, він перестав радитись і співпраця на цьому завершилась.
У кожної людини є свої плюси та мінуси і я хотів би звернути увагу на останнє, оскільки про плюси і так є кому розповідати (благо дуполизів достатньо). Найбільша проблема Богдана Михайловича, на мою особисту думку, у відсутності сприйняття будь-якої критики у свою адресу, постійні образи на політичних опонентів та відсутність аналізу власних помилок. Коли людина, щоб вона не зробила, вважає що це правильно і по іншому бути не може – це шлях в нікуди.
Від себе особисто хотів би побажати Богдану Михайловичу навчитись називати речі своїми іменами, бо коли міський голова постійно говорить натяками, людям важко зрозуміти, який саме депутат написав щось не те, або хто «напоїв» атошників та привів їх на земельну комісію. Треба навчитись відповідати за свої слова та вчинки, у тому числі, і в суді.
Дякую! Слава Україні!