Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Після шести місяців німецько-радянської війни (1945-1946 рр.), це 70 років тому, відбувся Міжнародний Військовий Трибунал (МВТ) над злочинцями нацистської Німеччини. Чотири держави – Радянський Союз, США, Великобританія та Франція брали участь у цьому судовому процесі. Від кожної з цих держав було призначено до складу МВТ одного делегата, одного його заступника і головного обвинувача. З цих осіб було створено Комітет, який координував дії з розслідування і підтримував обвинувачення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НІЛ ХАСЕВИЧ: КРІЗЬ ТЕРНИ ТВОРЧОСТІ

Від Радянського Союзу обвинувачення підтримував генпрокурор Роман Руденко. Судовий процес проходив в улюбленому місці Адольфа Гітлера та головній цитаделі фашизму – Нюрнбергу, в Палаці юстиції. На лаві підсудних було 24 злочинці – майже вся правляча верхівка тодішньої Німеччини. Усі провідні нацистські політики, промисловці, воєначальники, дипломати, ідеологи, окрім самого Гітлера (є декілька версій його смерті, тому ми не беремося стверджувати те, як саме покінчив Гітлер).

Цих злочинців судили за злочини, які вчинив гітлерівський режим (якийсь подібний МВТ Нюрнберг-2 треба створити і судити теперішній путінський злочинний режим на чолі із самим злочинцем Путіним, який окупував Крим, розв'язав війну на Донбасі, веде війну у Сирії і дестабілізує обстановку у всьому світі, – ред.). Вони вчиняли злочини проти миру, військові злочини та злочини проти людства. Підсудні вели себе холоднокровно і до останнього заперечували свою вину. «Найміцнішим горішком» виявилася персона номер один серед обвинувачених – Герман Ґерінг, якого не міг «розколоти» американський обвинувач Роберт Джексон і відмовився продовжувати допит. Тоді за допит Ґерінга взявся Роман Руденко (допит тривав чотири дні) із енкаведистським натиском змусив Ґерінга зізнатися, що той брав безпосередню участь у плануванні військових дій проти радянського союзу і нападу на нього. Після цього допиту, американці надрукували сенсаційну статтю: «Руденко не витримав нахабної поведінки Ґерінга і застрелив його». Руденко дійсно «розстріляв» Ґерінга, але після того, як змусив зізнатися у злочинах.

Ось і настав день розплати злочинців. У залі з'явились підсудні. Для кожного з них безповоротно лунало:

Трибунал визнав вас винними за такими-то розділами обвинувального висновку і засудив…

Одного злочинця забирали і приводили наступного – у такій самій послідовості, у якій вони сиділи на лаві підсудних. Першим був Ґерінг. Лоуренс оголосив:

Підсудний Ґерінг, трибунал визнав вас винним за всіма чотирма розділами обвинувального висновку і засудив до смертної кари через повішання.

Генріх зробив вигляд, що не розчув і Лоуренсу довелось повторити вирок ще раз.

Для поданням прохань про помилування було встановлено чотириденний строк після оголошення вироку. Про помилування просили всі злочинці, за винятком Кальтенбруннера, Шпеєра та Шахта. Засуджені висловлювали низку прохань: заміну довічного ув'язнення стратою, або про заміну страти через повішання розстрілом. Їхні прохання були розглянуті на засіданні Контрольної Ради у Німеччині і вироки МВТ залишили в силі. Тому, що Контрольна Рада не уповноважена переглядати вироки МВТ, вона може здійснювати лише помилування за вже прийнятими вироками. Про відхилення їхніх прохань про помилування їм було повідомлено кожному зокрема.

Ґерінг за годину до страти, отруївся ціанистим калієм. Начальник охорони в'язниці, де утримувались засуджені, полковник Ендрюс, провів запрошених журналістів до будівлі Нюрнберзької в'язниці. В коридорі до гімнастичної зали він сказав:

Тут сьогодні відбудеться страта…

Після цих слів запала мовчанка, кореспонденти увійшли до будівлі. Прямо навпроти дверей стояли три шибениці, пофарбовані у темно-зелений колір. Тринадцять сходинок вели на ешафот. На чавунних блоках – нові товсті манільські мотузки, що здатні витримати вагу понад 300 кг. Шибениць три, але тільки дві приготовлені для страти. Одна шибениця запасна. Після оголошення про затвердження вироку всім засудженим одягли кайданки. Від кожної з союзних країн Радянського союзу, США, Великобританії і Франції на страті присутні по п'ять осіб. А саме: генерал, лікар, перекладач і два кореспонденти. Решта глядачів зайняли спеціально відведені для них місця зліва від ешафоту. Біля шибениць на ешафоті стояли два американські вояки, перекладач і кат. Засудженим повідомили, що їхні прохання про розстріл відхилені, запропонували останню вечерю: сосиски з картоплею або млинці з фруктами.

16 жовтня 1946 року о першій годині почалася страта ватажків нацистської Німеччини. Першим вели попід руки Йоахіма фон Ріббентропа. Блідого, з напівзакритими очима, начебто у стані повної прострації. З нього зняли кайданки і зв'язали руки за спиною. Другим був Кальтенбруннер, права рука Гіммлера. Кальтенбруннер кидає благальний погляд на пастира. Той читає молитву. Засуджений блукаючим поглядом дивиться навколо, але незворушний кат накидає йому на голову чорний мішок… Подібно до поведінки цих двох нацистських ватажків, були повішені всі засуджені злочинці,

Цього ж дня, Міждержавна Комісія з ув'язнення головних військових злочинців оприлюднила таку заяву:

Перед смертю нацисти, які знищили мільйони невинних юдей, забували свої імена і навіть обмочували штани, їх тіла відвезли до крематорію у Мюнхені. Попіл розвіяли над каламутним потоком дощової води у придорожній канаві.