Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

На Дубровиччині, у селі Сварицевичі, щороку на Зелені свята оживає обряд, коріння якого сягає часів древлянських племен. Поки в багатьох регіонах України народні звичаї поступово зникають, місцеві мешканці продовжують «водити Куста» — дійство, що символізує пробудження природи та єдність із нею.

Що таке «Водіння Куста»?

Обряд тісно переплетений із християнським святом Трійці, хоча його витоки — у дохристиянській, язичницькій культурі. Коли тисячоліття тому слов'янські племена приймали нову віру, проповідники намагалися адаптувати давні традиції до церковного календаря. Так язичницькі ритуали, пов'язані з природними циклами, органічно вплелися у святкування Зеленої неділі.

Сьогодні «Куст» — це молода дівчина, яку подруги прикрашають свіжою зеленню: гілками клена, калини та іншими рослинами. Одягнена в вбрання, вона стає символом весняного розквіту та родючості. Супроводжувана жіночим хором, що виконує давні народні пісні, вона проходить селом, даруючи громаді побажання добра та добробуту.

Зберегти спадок предків

Для Рівненщини Сварицевичі залишаються унікальним осередком, де ця традиція не просто існує в архівах, а залишається «живою». Сюди приїжджають дослідники та журналісти, аби на власні очі побачити дійство, що майже втрачене в інших куточках країни.

Однак самі місцеві мешканці нерідко висловлюють занепокоєння: з часом традиція поступово відходить у минуле. Обряд, що вимагає щирості та відданості корінню, сьогодні нерідко стає радше туристичною цікавинкою, ніж невід'ємною частиною побуту.

Організаційні помилки затьмарюють свято

У 2016 році, під час візиту іноземної делегації з Польщі, організація святкування в Сварицевичах викликала чимало запитань. Поки гості обідали в приміщенні школи, учасники дійства — місцеві артисти та жінки, які годинами перебували у важких костюмах із зелені — змушені були чекати на офіційних осіб під палючим сонцем.

Цей випадок став нагадуванням про те, що організаторам варто ретельніше дбати про комфорт людей, які, власне, і є носіями культури.

Чи має право на життя «Водіння Куста» в сучасному світі? Це питання балансу між християнською вірою та шаною до предків. Поки громада Сварицевичів продовжує виводити «Куста» на вулиці села, ми маємо унікальний шанс бачити історію не в книгах, а в дії. Головне — щоб цей спадок не перетворився на формальний звіт для посадовців, а залишався справжнім святом, що об'єднує покоління.