Моя земля - моє Полісся Те, чим живе Дубровиччина!

Як зазвичай, розгляд земельних питань під час сесії в Дубровицькій міській раді стає чи не найскандальнішим. Не стало винятком і минуле засідання, адже дев'ятнадцять депутатів проголосували за проєкт рішення «Про надання дозволу ВАТ «Дубровицький райагрохім» на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу у місті Дубровиці, вулиця Набережна, 1. Відразу почали поширюватися різні чутки, нібито власником землі буде київська фірма, яка займатиметься діяльністю, пов'язаною з хімікатами. Ініціатором відведення земельної ділянки виступив депутат Дубровицької міської ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Геннадій Конончук. Редакція газети «Поліський репортер» вирішила поспілкуватися з паном Геннадієм, аби з перших вуст почути офіційну інформацію та поставити запитання, які хвилюють громадськість.

– Чи відповідає дійсності інформація, що власником земельної ділянки стане підприємство, зареєстроване в Києві?

Відповідаю як депутат Дубровицької міської ради. Підприємство зареєстроване в Дубровиці. Воно розташоване на вулиці Набережній, 1. Як може бути зареєстроване підприємство в Києві, якщо воно розташоване тут? Звідки Ви взагалі взяли, що підприємство зареєстроване в Києві? «Райагрохім» має свою історію. Працює, якщо я не помиляюся, з 1957 року. Я відповідатиму коротко. Я думав, йти до Вас чи не йти. Це інформація, якою я володію: «Дубровицький райагрохім» діє відповідно до чинного законодавства України. Чинне законодавство України передбачає: юридична особа має право оформити земельну ділянку, на якій розташовані виробничі засоби, шляхом викупу або передачі в оренду. Відповідно до протоколу наглядової ради, який я бачив, наглядова рада ухвалила рішення про викуп. Отаке. Депутати, дев'ятнадцять осіб, які проголосували, ухвалили правильне, законне, вмотивоване рішення згідно з чинним законодавством. Вони нічим не порушили чинне законодавство України, ще раз Вам кажу.

– Скажіть, будь ласка, що «Райагрохім» планує робити на цій ділянці?

Після цього запитання Геннадій Конончук чомусь попросив журналіста вимкнути диктофон , і далі відбулася відверта розмова «не під запис». Передамо її суть.

Депутат міської ради висловив своє незадоволення редакційною політикою газети «Поліський репортер». Адже, на його думку, пріоритетними проблемами є знищення лісу і поганий екологічний стан Дубровицького району. На думку пана Геннадія, цим питанням наша газета приділяє замало уваги. Можливо, й так, але зустрілися ми з Геннадієм Конончуком для обговорення конкретної теми, до якої він має безпосередній стосунок, але чомусь починає уникати її.

Ми почали ставити уточнювальні запитання депутатові, і він таки трохи прочинив завісу таємниці. Пан Геннадій визнав, що прагне залучити до підприємства інвестора. Він зазначив, що на території «Райагрохіму» розташовані цистерни з хімікатами, які необхідно ліквідувати.

Після цього депутат знову змінив тему та почав пояснювати свою позицію з приводу ще одного скандального рішення Дубровицької міської ради, ініціатором якого був також він. Йдеться про рішення, яким забороняється допуск представників преси та громадськості до засідань Дубровицької міської ради. Депутат виправдовується, мовляв, не має нічого проти українських журналістів! Та що, коли раптом на засідання Дубровицької міської ради завітає канал «Росія 24»? Такій стратегічній далекоглядності народного обранця можна лише позаздрити. У цьому контексті варто нагадати, що політична партія «Воля» звернулася з позовом до суду про скасування цього рішення Дубровицької міської ради. Ухвалою судді Дубровицького районного суду рішення призупинено.

На запитання журналіста, чим планує займатися підприємство, Геннадій Конончук зазначив, що нічого більше не знає, у ці питання не вникає, оскільки його землі там немає. Уточнили тоді, хто такий Анатолій Олександрович Моленко, який, за інформацією вебсайту POLISSYA.ORG, нібито причетний до цієї ситуації. Співрозмовник підтвердив інформацію та зазначив, що він (Анатолій Моленко, – авт.) – людина грамотна і хоче зробити щось у центрі міста. За словами Конончука, Моленко має контрольний пакет акцій.

На уточнювальне запитання, що ж таки планують зробити в центрі міста, Геннадій Конончук відповів, що точно не може сказати. Можливо, це буде житловий будинок, припустив він. Але це припущення не може бути втілене на практиці у принципі. Адже у рішенні чітко вказано:

Надати дозвіл… для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування наявних будівель і споруд) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

І про це Конончук знає точно. Тобто житлового будинку ніяк не може бути на землях промисловості. Але пан Геннадій запевнив, що ніякої переробки там не буде, йдеться нібито про впорядкування території: ліквідацію хімікатів, розчищення, встановлення захисних прибережних смуг. Це, звісно, добре, але ж господарською метою діяльності підприємства є не це.

На думку депутата, у цьому питанні немає нічого незаконного, і він взагалі не розуміє, чому у дубровичан наростає така особлива увага до цієї ситуації. Мабуть, тому й наростає, що наразі запитань більше, ніж відповідей, а істина схована за сімома замками.

З формального погляду закону, дійсно, як каже Геннадій Конончук, запитань немає жодних. Але є одне «але». На території підприємства розташована і будівля, яка належить Олегу Поліщуку (колишньому директору «Райагрохіму», – авт.). Якщо земля буде приватизована, до будівлі не буде ні проходу, ні під'їзду. Тож чи не мають на меті інвестори обмежити права пана Поліщука, а то й взагалі витіснити його з цієї привабливої ділянки у центрі міста?

Ми вирішили з'ясувати, хто такий Анатолій Моленко, який, за словами Геннадія Конончука, є основним акціонером ВАТ «Дубровицький райагрохім».

Тобто виходить, що земля може стати власністю ВАТ «Дубровицький райагрохім», головний акціонер якого – пан Моленко, він же керівник київської фірми, яка займається фінансовими питаннями. Досить цікаво, чи не так?